21.2

Помітивши нас, вона зустрілася звичним спокійним поглядом спочатку з Агнес, а тоді зі мною, та невимушено спитала:

— Як спалося, дітки? Чи ви не спали?

Від такого раптового натиску я ледь не втратив дар мови. Точніше, навіть втратив — і стояв мовчки, чекаючи, доки відповість Агнес.

— Дуже солодко, — трохи знічено всміхнулася вона, а тоді вміло перевела тему, потягнувши мене за стіл: — А як минула твоя подорож?

На мить леді Абер примружилася, а тоді, попри мої очікування, раптом всміхнулася.

— Стерпно. Хоча я була змушена її дещо перервати. Боюся, в мене не найкращі новини, — вже без усмішки додала вона, — Але для початку поснідайте. Вважайте очікування покаранням за власну нетерплячість.

Чого б не стосувались новини леді Абер, Ліонель відмовився повідомляти про них навідріз. У мене в голові панувала абсолютна тиша. 

Довелось скоритися. Хороший настрій, змішавшись з тривогою, заважав відчувати смак їжі, але я не сперечався, лише покінчив зі стравою швидше, ніж мав би.

Тоді леді Абер нарешті змилувалася і поклала переді мною газету. Зацікавлена, Агнес спробувала було зазирнути через моє плече, проте, оскільки вона ще не доїла млинці, піддивлятися завадили тіні.

Не дарма її тітонька мала репутацію суворої леді.

Пробурмотівши собі щось під носа, Агнес заповзялася швидше жувати млинці, а я, тим часом, пробігся очами по тексту.

— Ваша мачуха рішуче налаштована зіпсувати вашу репутацію, лорде Ноелю. Сподіваюся ви готові до того, що на вас сьогодні чекатиме.

Стискаючи в руках виделку, Агнес, нарешті прочитала заголовок газети, й навіть не намагалася приховати власну лють.

— Але ж в неї немає жодних доказів невинуватості її чоловіка! Це лише брудні чутки! Невже натовп настільки дурний, щоб на це повестися? Це ж очевидна маніпуляція!

Я продовжував мовчки дивитися на газету. 

"Скандал у таємній поліції: найлояльнішого до своєї раси демона заарештували за вбивство демонічної молоді. Справжній вбивця розгулює на свободі, доки Ноель де Монморенсі зводить рахунки з власним батьком". 

Нижче дрібнішим шрифтом приписали: 

"Як найгучніша справа століття стала приводом для сімейних розбірок". 

— Мені потрібно до короля. Терміново, — процідив я, — доки це ще не набрало обертів.

— Ноелю, — Агнес на мить торкнулася моїх пальців і ледь-ледь стиснула їх. В її очах майорила тривога, — Не слухай їх. Ми теж просто так не сидітимемо. Разом ми доведемо, що це неправда. Тільки будь обережний, добре? Мені не подобається яких обертів усе набирає...

— Моя племінниця має рацію. Розлючений натовп буває небезпечним, — похмуро промовила леді Абер, — Гадаю, ми дамо цьому раду, але просто зараз вам краще тримати поряд когось, хто прикриє вашу спину. Звісно, це стосується вас обох.

— Агнес, тобі краще зараз бути вдома, поруч з тітонькою. Леді Абер зможе тебе захистити. Але я не зможу залишатися за затишними стінами. Натовп, не натовп... Нехай прибудуть зі мною Тіні, і я змушений боротися всіма силами, які лише маю.

Звучало, можливо, надто драматично, і я сам картав себе за такі пафосні фрази, але сперечатися зі мною жінки не стали. Може, такий тон і доречний...

"Посперечаєшся тут... З такими газетами", — докинув Лі.

Пройшовши зі мною до дверей, Агнес підвелася на пальцях ніг та міцно обійняла мене, притиснувшись всім тілом, так, ніби не хотіла відпускати. Ніколи. Її серце швидко калатало від тривоги.

— Можливо Сіріус зможе допомогти? — пошепки спитала вона, — Зрештою, вчора він був дуже корисний. Я попрошу його прослідкувати за твоєю мачухою, або за ким скажеш... Ненавиджу її за те, що вона з тобою робить. Цю жінку ніби з якоїсь казки витягнули. В поганому сенсі.

— Сіріус — сильний фамільяр, проте я хочу, щоб він лишався поруч з тобою. Він не повинен залишати тебе, для тебе це може бути небезпечним.

— Але ж ти сам сказав, що леді Абер може мене захистити. Та й я не уявляю собі щоб хтось наважився вломитися в цей дім... — спробувала заперечити Агнес.

— От леді Абер з Сіріусом і будуть тебе захищати.

Я міцно стиснув плечі Агнес, зазираючи їй в очі.

— Я не дозволю тобі постраждати чи піддати себе небезпеці. Ніколи.

Закусивши губу, вона проковтнула заперечення та ненадовго захопила мої вуста у ніжному, відчайдушному поцілунку. А тоді промовила:

— Будь ласка, повертайся цілий. Бо, якщо тебе хтось скривдить, мені доведеться змінити професію і перекваліфікуватися на мисливицю за головами. А я жахлива у спорті.

— Я зроблю все від мене залежне, аби тобі не довелось змінювати професію, — прошепотів я. Потім притиснувся вустами до дівочого лоба і змусив себе відступити на крок. 

Пора спинитись. Я не можу дозволити собі лишатись тут вічно.

— Я обіцяю, що берегтиму себе, — запевнив я Агнес і нарешті вислизнув до коридору.