20.2

Її навіть не довелось спроваджувати геть, жінка вилетіла назовні і з таким грюкотом зачинила двері, що бідолашні змії аж попадали на підлогу. Я була змушена навіть запустити їх всередину, аби погрілись, захисниці дому.

— Яка ж вона нестерпна, — зітхнула я, нахиляючись до однієї зі змійок, щоб погладити її. Зацікавлена, вона блимнула на мене своїми милими очима-намистинками, й обкрутилася навколо моєї руки, — Яка ж ти гарнюня!

Не витримавши, я всміхнулася, й погладила змійку по блискучій чорній лусці. А тоді інші, ніби приревнувавши, стали теж вимагати моєї уваги.

Я завжди вважала рептилій гарними. Хоча, звісно, навряд мені вистачило б духу ось так взяти до рук дику змію. Проте я знала, що змійки тітоньки мені не нашкодять, тож, зрештою, зібрала з них цілий "букет".

Вигляд через це, звісно, мала дивацький, проте була задоволена, наче дитина. Та, хай як я намагалася відволіктися від неприємних думок, однаково розуміла, що мачуха Ноеля так легко не зупиниться.

Треба буде попередити його, що Діонара готує якусь підставу.

"Треба було дати їй змерзнути на порозі. З кучугури особливо не побазікаєш", — їдко кинув Вед.

Я ж тільки похитала головою.

"І оселити в домі тітоньки такого противнючого привида? Вона мені за це не подякує".

❄

Змійки не відповзали від мене до самої появи Ноеля. Навіть коли я замішала та розкатала тісто на піцу, й почала змащувати його соусом, викладати начинку та посипати сиром, перш ніж відправити у нагріту піч. І навіть після того, як я почула стукіт у двері, й пішла відчиняти їх. Тож довелося зустрічати його з букетиком з тіньових змій.

Побачивши своїх колишніх кривдниць, Ноель зам'явся трішки, потім всміхнувся і сказав: 

— То от які квіти потрібно дарувати моїй прекрасній леді?

Я всміхнулася, потягнувшись до нього, й промуркотіла:

— Тобі не обов'язково дарувати мені квіти, якщо будеш таким чарівним.

А тоді відчула який в нього холодний ніс, і затягнула його всередину.

— Ти змерз. Ходімо на кухню? Боюся, шоколад закінчився, але я бачила в тітоньки какао. Можу додати туди трохи апельсинової цедри та кориці... А ще я приготувала тобі одну популярну страву зі свого світу. Що скажеш?

"Скажи йому про мачуху", — сказав Вед.

"Дай йому для початку зігрітися! — подумки зашипіла я, — Що як він ринеться шукати Діонару, навіть сніг з волосся не обтрусивши? Я не хочу, щоб він захворів".

— Це звучить як найзвабливіша пропозиція, яку лише можна уявити, — щиро відповів Ноель на мою пропозицію з цедрою та корицею. — Це був жахливий день, і тільки ти, Агнес, робиш його кращим.

Він слухняно рушив за мною на кухню, струшуючи сніг з хвостика.

Ноель саме повісив на вішак свій плащ, коли я притиснулася до нього усім тілом. Його хвіст обвився навколо моєї талії, а долоні приємно лягли мені на спину.

— Мені шкода.

Якщо навіть я наслухалася погроз від його мачухи, уявляю чого за цілий день наговорили йому.

— Як гадаєш, поцілунок його поліпшить? — видихнула я йому просто в губи.

— Поцілунок — най... Мур... Краще завершення цього дня, — провуркотів у відповідь Ноель. — Я мріяв про це увесь день...

Дражнячи, я потерлася кінчиком носа об його ніс, й, не витримавши, Ноель подався уперед, й заволодів моїми губами. Мені подобалося те, яким нетерплячим він ставав поряд зі мною. Хоча, звісно, до моєї нетерплячості йому було далеко.

Я не хотіла відриватися від нього, проте Ноель дійсно дуже змерз, тож, всадовивши його у крісло, я заходилася готувати какао, поки тіньові змійки зацікавлено поглядали на те, як я пораюся з вінчиком та спеціями, й додаю у какао молоко.

— Як усе минуло? — тихо спитала я, помішуючи напій, поки кухня наповнювалася ароматом какао, кориці та апельсинів. І піци.

Я гадки не мала, шо можна так сумувати за запахом піци!

Зазирнувши до духовки через скло, я всміхнулася. Сир вже майже запікся. Ще трохи — і буде готово.

— Дуже типово, — Ноель зітхнув. — Купа образ, купа криків, потім все-таки довелось скоритися і піти. Найгірше, що я все-таки знайшов докази... 

Він втомлено потер перенісся.

— Такі, що волів би не знаходити ніколи. А пахне неймовірно смачно! Що це за страва така ароматна…

Я співчутливо кивнула, ніяковіючи через те, що мусила додати йому головного болю новиною про мачуху. А тоді надягнула на руку рукавичку, щоб вийняти піцу.

— Це піца. Такий… Мʼясний пиріг на тонкому тісті. Ну, звісно, вона буває не тільки з мʼясом, але… Сподіваюся тобі сподобається.

На жаль, на кухні леді Абер не було спеціального ножа для піци, однак я вирішила, що згодиться і звичайний.

Переклавши піцу на спеціальну тарілку для пирогів, я нарізала її звичними трикутними шматочками, й поставила перед Ноелем.

Демон облизнувся і потягнувся до страви, але потім спинився, тримаючи руку прямісінько над нею. Ніби не зважувався з’їсти. Зрештою він все-таки взяв найтонший трикутничок, відправив до рота і мало не застогнав від задоволення.