РОЗДІЛ 20

Агнес

Після зустрічі з Ноелем в мене досі палали щоки. 

Він ставав сміливішим, і мені це було до вподоби, якщо не зважати на дурні правила етикету, що не дозволяли нам публічно поцілуватися у чайній.

Проте не завадили трохи побешкетувати під столом…

Хто ж знав, що порада Веда заховати речові докази у потаємних кишенях сукні виявиться аж такою чудовою!

“Ти досі в мені сумніваєшся?” — самовдоволено пхикнув Бог кохання, і я тихо засміялася собі під ніс.

“Ну що ти? Я б ніколи не сумнівалася в порадах чоловіка, що буквально грав у лікаря з коханням усього свого життя та безсмертя. Як ти там казав? Суто з науковою метою?”

Я, звісно, залюбки пограла б у лікаря з Ноелем, та, боюся, нам ще нескоро випаде така нагода.

"Це було дуже науково! Крім того, десь на третьому акті гри з'явилось розуміння, що ці ігри в лікаря мали не тільки лікувальний контекст... Або взагалі не лікувальний... І взагалі, якщо на твоєму Ноелеві є живі тіні, ти могла б поекспериментувати. От я, наприклад... Ай!"

Запанувала хвилинна пауза. 

"Лі сказав, що йому огидно це слухати і він не бажає ставати свідком моїх описів".

"Як на мене, це було дуже цілюще дослідження! — зауважила я, ледь тамуючи сміх, — Між іншим, це була моя улюблена сцена!"

На щастя для Лі, нашу розмову перервав стукіт у вхідні двері.

Я здивовано скинула брови, адже Ноель не мав зʼявитись раніше, ніж за кілька годин, однак на мить серце радісно підстрибнуло.

Може звільнився раніше?

Проте Вед дуже швидко розвіяв мою радість:

"Не хочу тебе розчаровувати, але це не Ноель".

"А хто ж тоді?" — я насупилася й визирнула у вікно, й побачила жіночу фігуру, що куталася у плащ та нетерпляче тупцяла на місці.

Звісно, я її впізнала. Це була Діонара, мачуха Ноеля.

— Що вона тут забула?..

Я могла б проігнорувати стукіт, просто як в рідному світі, коли у двері стукали свідки Ієгови, однак надворі було темно, холодно, і буяла хуртовина. І, хай як мені не подобалася ця жінка, я не змогла залишити її надворі.

На жаль, тітонька саме відлучилася кудись у справах, тож, крім мене, зустріти леді Діонару ніхто не міг. Хіба що Ітан раптом став би для неї видимим і навчився відчиняти двері.

"А я б там її і лишив. Най би охолонула, може, інтенсивне почервоніння шкіри зійшло б..."

"Веде, це расизм".

"Гаразд, святий Лі, просто охолонула, стерво погане".

"Так, вона на це заслуговує, але я так не можу", — зітхнула я, розуміючи, що, ймовірно, пошкодую про це, а тоді відчинила двері.

— Вітаю, леді Діонаро. Прошу, не стійте на порозі. Проходьте.

Демониця переступила поріг з таким виглядом, ніби це вона робила мені подарунок. Зміряла мене пекучим поглядом. Струснула головою, змахуючи сніг...

"Це вже не з погорди, це щоб роги не мерзли", — прокоментував Вед. 

А тоді Діонара заявила: 

— Якщо ви не хочете, аби ваше весілля скінчилось трагедією, Агнес, ви донесете до Ноеля, що він повинен негайно випустити свого батька.

"Ну от, починається".

Зачинивши за демоницею двері, щоб не випускати у дім холодне повітря, я склала руки на грудях та з викликом поглянула на мачуху Ноеля.

— Боюся, Діонаро, — оскільки жінка проігнорувала мій фальшивий титул, я не збиралася дотримуватися формальностей, — Я не впливаю на хід розслідування. І не виношу ані приговорів, ані помилувань. Якщо лорд Дормін невинуватий, суд це доведе.  І, якщо ви не хочете викликати в суспільства зайвих підозр, погрожувати мені чи Ноелю — не найрозумніший хід. Однак, оскільки ви змерзли, я можу запропонувати вам чаю.

Я розуміла, що ця агресія жінки продиктована страхом, і, попри те, що вона була типовою казковою злою мачухою для Ноеля, мені було її трішечки шкода.

Зрештою, її чоловік, котрий підтримував її грошима і статусом, котрого вона, можливо, навіть кохала, опинився під підозрою та слідством.

На її місці будь-яка жінка була б нажахана. Але я не збиралася терпіти погрози чи образи. Особливо у бік Ноеля.

Однак Діонара благородного пориву не оцінила. Вона ступила до мене, мружачи люті очі, і прошипіла: 

— Дуже не раджу так показово ігнорувати мене. Що скаже спільнота, коли почує, що Ноель кинув до в'язниці власного батька? Ніхто не говоритиме про справедливість. Всі розумітимуть, що це зроблено з корисливою метою або з метою помсти!

— Спільнота скаже, що Ноель, попри сімейні зв'язки та власні почуття, робить свою роботу, — рівним тоном промовила я, — Ви чудово розумієте, що арешт лорда Дорміна був би неможливий без законних підстав. Якщо хочете йому допомогти — шукайте докази його невинуватості, якщо маєте. Поговоріть з адвокатом. Ваші погрози не поліпшать ситуації, а тільки додадуть причин гадати, чому з усіх можливих способів витягнути вашого чоловіка, ви обрали саме тиск на майбутню невістку. Я розумію, що вам важко, і радо заварю вам заспокійливий чай. Але не терпітиму агресії у свій бік, і тим паче у бік вашого пасинка. Коли ви вже завітали у гості, поводьтеся відповідно.