17.3

Чим більше я слухав про те, що робив Ітан Ледвелл, тим більше переконувався, що з цією справою ми влипли. Причин нашкодити йому було більш ніж достатньо. Помітна жертва, яку був сенс прибрати. 

— Чи є конкретні прізвища тих, хто проявляв особливе невдоволення? — про всяк випадок уточнив я. — І як, Ітане, до цього діла ставився ваш дідусь? Лорд Ледвелл — шанований демон, і достатньо лояльний до короля.

— Це той, з що привітав нас із заручинами? — раптом згадала Агнес, — Він здався мені милим. Явно хотів відволікти від...

Вона затнулася, згадавши про те, чим закінчився бал.

— Ітан каже, що завжди ладнав із дідусем. Навіть краще, ніж з батьком. Він... Практично виріс в нього на колінах. Лорд Ледвелл, можливо, ніколи відкрито не виявляв своєї прихильності до ельфів, але і агресії також. До того ж, він навчив Ітана усьому, що він знав... Я не думаю що він міг би зробити це, Ноелю, — додала вона, хитаючи головою, — А щодо інших імен...  Ітан каже, що відкритого конфлікту він більше ні з ким не мав. Так, хіба що... — Агнес невдоволено стиснула щелепи, ніби стримуючи лайку, а тоді зітхнула: — Над ним насміхалися на останньому балу, якій він відвідував. Його назвали ельфійською підстилкою... Чесно, що з ними не так?!

Я заскрипів зубами.

Всі ці образи мені доводилось слухати і особисто, тож я не дивувався — але сердився, звісно. 

— Типова демонічна спільнота. Хто був автором насмішок?

— І чому я не здивована? — пирхнула Агнес, явно жадаючи вгатити когось магією, а тоді промовила: — Це була твоя мачуха. Чесно, я не розумію, як ти з ними жив? Я і п'яти хвилин не протрималася, щоб не скористатися магією.

— Терпіння, терпіння, багато терпіння і розуміння, що в Безодні, куди вони так хочуть влетіти після смерті, їм буде не так солодко, як вони планують, — знизав плечима я. — Але... мачуха... 

Я скрипнув зубами. 

— Боюсь, мій батько поступово очолює список підозрюваних. Треба навідатися до нього в гості.

— Може прихопити тітоньку з парасолькою? — зі стогоном запропонувала Агнес, — Або просто парасольку...

— І тітоньку, і парасольку, і претемного Лі, — буркнув я. — Не завадило б.

— Хороша комплектація, — гмикнула Агнес, а тоді спохмурніла, — Я ніяк не можу забути про той випадок з отруєнням. І Ітан згадував, що раптом заснув. Це не могло бути через той самий пилок? Або якийсь інший?

Вона не винуватила мого батька вголос, але підозра була практично написана в неї на обличчі.

Я задумався на хвильку. 

— Так. Пилок може бути до того причетним. А якщо не безпосередньо він, то є чимало подібних речовин, могли виготовити щось для ін'єкції... Якби ж ми мали дослідні зразки!

— А якщо опитати аптекарів? — припустила Агнес, — Звісно, можливо це щось заборонене, але, якщо в жертв викачували кров з певною метою... Можливо це щось... Ну... Медичне? Якесь зілля, що вколюють важко пораненим, щоб ті не страждали від болю, поки їх лікують?

Я важко зітхнув. 

— Якщо я піду опитувати аптекарів про снодійне, то вони миттю здіймуть переполох. 

"А що, як порозпитує Агнес?.." — раптом поцікавився в голові Лі.

— Я могла б це зробити, — запропонувала вона, ніби теж його почула, — Можливо Сіріус міг би підгледіти списки покупців, поки я відволікаю увагу, розпитуючи аптекарів про... протизаплідні? Ні, мабуть, це занадто... тоді якісь зілля для жіночої краси? І щось від безсоння? Враховуючи нещодавно оголошені заручини, це не має викликати підозр.

Я замислився. втягувати в це Агнес категорично не хотілось, але, що правду таїти, план звучав чудово. Аж надто чудово, і я подумки спробував знайти в ньому недоліки.

Вони підступно не шукалися.

— Тільки про протизаплідні, будь ласка, не треба, — зітхнув я. — У вашому світі інакші порядки...

— Ми впораємося, — підбадьорливо всміхнулася мені Агнес, — Має ж бути якась користь від клептоманії Сіріуса.

— Не клептоманії, а схильності до колекціонування цінних р-р-речей! — каркнув фамільяр по той бік дверей.

— Колекціонер, — закотив очі я. — Який видатний колекціонер. Що ж. Гаразд. Тепер, коли я знаю, що тебе завжди підстрахує божество, я можу бути впевненим, що ти в безпеці. 

Гаразд, щодо "впевненим" я погарячкував.

— А може, ти б взяла з собою ще й тітоньку?

— Я спитаю! — миттю погодилася вона, — Але останнім часом вона трохи втомлена...

— Що є гарним приводом для відвідування аптек, — зауважила леді Абер, що, вочевидь, також чула принаймні цю половину розмови.

Чудово. Ніякої приватності.

— Ви завжди на чатах, леді Абер, — пожартував я, зиркаючи на леді, що не дозволяла нам приховати абсолютно нічого.

Ельфійка лише знизала плечима. 

— Радійте, — сказала вона, — що я довіряю вашим покровителям, інакше я б взагалі не лишала вас наодинці з моєю племінницею, юначе.

Що ж. Я був абсолютно не готовий з нею сперечатися. А відпускати Агнес з наставницею абсолютно точно безпечніше, ніж без неї.