11.2

Ага, вибір без вибору, — невесело подумала я, подумки лаючи монархічну систему.

І, хоча, як шалена фанатка роментезі, я завжди мріяла відвідати справжній бал, згадка про наказ короля викликала в мене тривогу. Мабуть, якби я мала такий самий хвіст, той без кінця бив би мене по нозі.

— О... А коли він відбудеться? — схвильовано спитала я.

— Бал через три дні, — відповів Ноель. — Король, звісно, запросив туди багато вельмож, і, можливо, вам буде цікаво в високому товаристві... Сподіваюсь, це бодай трохи буде приємним. 

Я засумнівалась. 

— Танці, — продовжив Ноель, — наїдки та напої... 

 "А ти танцювати взагалі вмієш, нещастя?" — озвався раптом Вед.

Ой, дідько...

"Неправильно звертаєшся, треба господи боже претемний!"

Я не танцювала. Тобто взагалі. Навіть на випускному в школі, бо не ладнала з однокласниками та була надто соромʼязливою. Тож взагалі не уявляла як вивчити бодай один танець за три дні.

— Боюся, я можу бути не надто вправною партнеркою, враховуючи брак досвіду, — шаріючись, зізналася я. Зрештою, Ноель знав, що я довго жила у відчудженні, — Проте я докладу усіх зусиль, щоб усе минуло якнайкраще.

"Тіні направлять", — хихотнув Вед. 

Це прозвучало... погрозливо. Дуже.

Я знову потерла ниючий зап'ясток, вже уявляючи собі такі самі відчуття у зоні ніг та спини, й подумки вилаяла себе за нелюбов до фізичних навантажень.

Але, звісно, я не збиралася відмовлятися від уроків тільки через втому. Король явно тиснув на Ноеля, і це якщо не згадувати про його батька, якому пасувала б хіба що роль злої мачухи з казки, і я не збиралася давати їм привід косо дивитися на нього.

— Леді Агнес, — Ноель випростався і простягнув мені запрошення, — для мене буде честю, якщо ви все ж погодитесь супроводжувати мене на балу. 

"Погодишся, погодишся", — закивав в моїй голові Вед.

"Та куди ж я дінуся? Я ні за що не кину Ноеля цим вовкам на поталу!"

— Звісно, Ноеле! Для мене честь отримати від те... тобто вас запрошення.

Я тихо прокашлялася, намагаючись згадати, що коли-небудь читала про бали, та спитала:

— А якого кольору буде ваш костюм? Мабуть, слід підібрати сукню, яка пасуватиме...

Питання про сукню, здається, здивувало Ноеля. Він завис на кілька секунд, а тоді витиснув з себе: 

— А що, на бали не підходить стандартний костюм?.. 

Леді Абер погрозливо потягнулась за парасолькою.

— В темно-синьому! Я буду в темно-синьому!

Я сховала сміх за м'якою усмішкою, наповнюючи порцелянову чашку Ноеля фірмовим чаєм графині, й кивнула:

— В такому разі, я підберу темно-синю сукню. І... Чи є щось, що мені слід знати, перш ніж ми відправимося туди?

Наприклад чи матиме король якісь очікування від нас двох?

— Мені складно сказати щось напевне про очікування короля, — чесно відповів Ноель. — Власне кажучи, Його Величність вельми подивував мене вже тим, що проявляє таку безмежно-нестерпну цікавість до мого особистого життя. Це, звісно, честь...

"Проте честь сумнівна", — доповнив у мене в голові Вед.

— Тож, гадаю, він чекатиме прихильності між нами, проте не проводитиме допит, чи знаєте ви, яке у мене хобі. 

"Робота. Його хобі — робота".

— Ну, із цим проблем не буде, — полегшено зітхнула я, наливаючи чаю і собі, тоді поглянула на хвіст, що досі нервово звивався унизу, й додала: — Не хвилюйтеся, Ноеле. Вам не доведеться викручуватися самотужки. Якщо відчуєте, що вас замучили з питаннями, розіграємо втрату свідомості через тугий корсет, й порятунок нареченої, котрій терміново необхідне свіже повітря. Тільки, мабуть, знадобиться якесь таємне слово...

— Я думаю, якщо вам стане недобре, я розберусь і без таємного слова, — всміхнувся Ноель. — Не варто. Просто насолоджуйтесь всім, що відбувається довкола, і постарайтесь не надто переживати через неприємних особин, яких можете випадково зустріти.

Та я, власне, думала про стоп-слово для Ноеля, але згадувати про це було трохи ніяково... Натомість виразно поглянула на нього й промовила:

— Для цього мені вистачить вашої компанії, лорде. 

Я б сказала, що з нетерпінням чекатиму нашого танцю, і це, власне, правда, от тільки повна відсутність навичок та страх опозорити Ноеля перед всім королівським палацом дещо перебивали радісне очікування.

Дідько, я, звісно, зроблю усе можливе, але хіба танець можна вивчити за три дні? А якщо їх виявиться з десяток?

Матінко, здається мені вже бракує повітря, навіть без корсету.

"Спровадь свого кавалера, — порадив Найсвітліший, доки Ноель схвильовано запитував, чи все зі мною добре, бо щось я стала бліда, — і будемо вивчати танці. Інакше доведеться вселити в тебе Ліонелеві тіні. Він дуже гарно танцює, покерує трішки твоїм тілом".