10.2

Я завмерла, гадки не маючи, як поводитися поряд з привидом. Той явно почувався самотнім та розгубленим, і в мене язик не піднявся сказати йому, щоб він дав мені спокій.

"Веде, — подумки звернулася я до Бога кохання, — А ти випадково не знаєш, ну... Чи можна якось з'ясувати що з ним сталося?"

"Я тобі що, детективне бюро? — пирхнув той, а тоді додав, явно підштовхуючи до чергової зустрічі з Ноелем: — І взагалі, в тебе наречений з поліції, чи як?"

З поліції, — похмуро подумала я, — Але ж не турбувати людину... Тобто демона, просто посеред ночі!

Він і без того втомився, і перехвилювався через мене, і взагалі... Нехай він бодай трохи поспить!

"Ох, наївна дитина... Він, мабуть, знову сидить, зарившись з головою у рапорти, й шукає зачіпки із тим кільцем... До речі, ти могла б запитати Ітана про нього!"

Ох, точно!

— Послухай, Ітане, а той перстень... Він твій, правда ж?

— Так, звісно, — кивнув Ітан. — Це перстень мого роду! Я завжди носив його і... 

Він торкнувся невеликого шраму на пальці, що, очевидно, прикривала до цієї миті прикраса. 

— Тепер не носитиму. Чому я його зняв?..

Я спохмурніла, подумавши про одного нахабного птаха, що стягнув прикрасу з покійника, і пообіцяла таки віддати Сіріуса Сніжку на перевиховання, якщо той не вгамує свої воронячі звички.

"Драконячі", — подумки виправив мене Вед.

"Що?" — розгублено перепитала я.

"Раніше, перш ніж померти та стати фамільяром, він був драконом. Як бачиш, тіло змінилося, проте крила залишилися... І Клептоманія".

Ітан явно помітив, як я спохмурніла і провалилась у свої думки, і прийняв це на свій рахунок. 

— Щось трапилось? — спитав він. — Я своїм запитанням навіяв на тебе сум?

— Що? Ні! Це просто... ну... Гадаю це провина мого фамільяра, — зрештою зізналася я, ледь не вмираючи від сорому.

Ну що ж, Аня, хотіла перепросити перед власником кільця? Ось він, твій шанс.

— Розумієш, він ворон, і має дурну звичку збирати різні блискучі речі, переважно чужі, — зітхнула я, відчуваючи, як палають вуха, — Тож це через нього твій перстень опинився тут, і ти, власне, теж. Пробач, будь ласка. Якби не Сіріус, ти, може, зараз говорив би з рідними, чи з коханою дівчиною...

Ітан задумався на деякий час, явно сумніваючись в тому, що я маю рацію. Зрештою, він сказав: 

— Нема сенсу тужити за тим, чого вже не станеться. Магія, можливо, просто знала, що їм буде дуже боляче побачити мене. Якщо я... Мертвий.

Він потер обличчя рукою. 

— Все складно, але я не хочу сумувати.

От... Трясця.

В мене аж серце стиснулося від його погляду, просто як коли я бачила якогось цуцика чи кошеня на вулиці, й посеред ночі починала шукати куди його, бідолашне, прилаштувати. Але ж це не цуценятко! Що мені із привидом робити?

— Можливо... Ти б хотів, щоб я поговорила з кимось з них? Щось сказала чи передала?

Мені хотілося чимось допомогти йому, однак я не знала, чи можна якось втішити того, хто вмер. Ітан не був схожий на когось, хто шукає відплати, тож, гадаю, помста його не цікавить. Та і хіба є кому мститися? Адже він сказав, що останнє, що пам'ятає — як заснув...

— Можливо... Можливо, ти могла б передати листа дівчині, з якою я був близький? Вона ельфійка, це не складе проблеми... Але для початку, — Ітан зітхнув, — щось таки доведеться робити з почерком.

Я кинула погляд на два ісписані аркуші, й спохмурніла. Мені, між іншим, це вже вдавалося набагато краще, ніж напочатку! Але, звісно, далеко від ідеалу...

— Гаразд, — погодилася я. Мені однаково не спалося. І, хоча я більше не відчувала того жаху перед привидом, не думала, що це скоро зміниться — забагато стресу, як для одного дня, — То... З чого мені почати?

Ітан виразно подивився на мою праву руку, всю перемазану чорнилом, ніби оцінюючи масштаб катастрофи, і промовив:

— Для початку будемо відпрацьовувати алфавіт.

Після кількох годин та десятків листів, ісписаних літерами, десь ближче до світанку, в мене жахливо нив зап'ясток. Та й очі злипатися й пекли, наче в них піску насипали. 

Зрештою, коли я почала клювати носом у чорнило, Ітан, склавши руки на грудях, відправив мене спати, і я не пручалася. Однаково вже не бачила ані літер, ані чорнильниці.