8.3

Ноель стояв, тримаючи в руках великий букет, що пахнув хвоєю. Забачивши мене, він спочатку розплився в усмішці, а потім спохмурнів. 

— Леді Агнес, все добре? Ви не поранились? — стривожено спитав він.

Я навіть забула як дихати, витріщившись на Ноеля квадратними очима, й готова провалитися крізь землю від сорому. 

Вед, зараза, замість попередити, захихотів ще дужче, а в мене запалали вуха.

Ну молодець, Аня! Принцеса чорнильна! До тебе такий розкішний чоловік, з не менш шикарним букетом, а ти...

— Лорде? — жалібно пискнула я, — Я... Ні, зі мною все гаразд, просто трохи замастилася. Я саме збиралася привести себе до ладу, ви... Пробачите, якщо я зникну на хвилинку?

— О... Головне, що з вами все гаразд! — видихнув Ноель. — Я перелякався, що, можливо, щось трапилось... Звісно, не смію затримувати вас, я... Зачекаю, де скажете.

Я ледь не відправила його до своєї кімнати, та вчасно згадала про етикет, й попросила зачекати на мене у вітальні, а тоді побігла до ванної кімнати так, ніби за мною гналися пекельні пси.

Тільки там, зачинивши за собою двері, схопилася за голову та ледь не завила.

— Веде, чому ти нічого не сказав? Міг бодай попередити!

"Я попередив, що ти лежиш щокою на чорнилі", — гмикнув він, анітрохи не присоромлено.

Тихо прогарчавши, я кинулася до раковини, й заповзялася терти руки та обличчя милом та теплою водою, й, за кілька хвилин, з червоними від тертя щоками та місцями вологим волоссям, рушила до Ноеля, сподіваючись, що те, що він щойно бачив, не надто його налякало.

— Вибачте за затримку, — промовила я, увійшовши до вітальні, — І за те, що було до того. Зазвичай я не ходжу, замащена чорнилами.

— О, все гаразд! Насправді, — зізнався Ноель, — я теж бувало... Замащувався чорнилом. Робота така. Дозвольте поцікавитись, вас так сильно захопив якийсь лист? 

Він підвівся з диванчика, на якому сидів у вітальні, і простягнув мені букет.

— Це вам... Компенсація за все пережите, моя леді.

— Ой, — я зашарілася ще дужче, й, хоча вже встигла трохи розгледіти букет, раптом посміхнулася, притискаючи його до себе й розглядаючи композицію з великих червоних квітів, шишок та ялинкових гілочок...

А пахне як! 

— Дякую вам, він дуже гарний! А щодо нещодавнього... Я просто дещо захопилася рукописом, й процес трохи вийшов з-під контролю...

— О... Ви пишете! — вигукнув Ноель. — Це... Дуже достойно. Демоницям рідко дозволяють таку самостійність, я радий, що у ельфів все інакше в культурі... 

"Ти б бодай спитала, чи пристойно леді мати рукопис..." — зітхнув в унісон з ним Вед. 

— Я обожнюю книги! Не підкажете, в якому жанрі працюєте? Чи, може, йдеться про наукове дослідження? 

"Боже поможи", — зітхнув Найсвітліший.

Підтримую! Тут що, теж любовні романи нікому життя не дають?

— Я... — я кахикнула, міркуючи над тим, як пояснити Ноелю, що пишу романтичні фентезійні історії з... Певними віковими обмеженнями.

— Це історії про кохання з детективною лінією, — трохи сором'язливо зізналася я, хоча у своєму рідному світі, звісно, не вбачала б у цьому нічого такого, — Насправді я про це не розповсюджуюся, тому буду дуже вдячна, якщо це залишиться нашою таємницею.

— О, звісно, моя леді! — запевнив мене Ноель. — Я вмію зберігати таємниці. Хоча сподіваюсь, колись матиму шанс почитати ваші історії. Як... Очевидно випливає з моєї роботи, детективи саме в моєму смаку. Хоч я волів би такі, що не мають вбивств в сюжеті...

Матінко, він ще й не упереджений! Ну золото, а не чоловік!

— Думаю я зможу щось вигадати, — м'яко всміхнулася я. Зрештою, не всі детективи зав'язані на вбивствах.

Поставивши букет у вазу, яка, я була готова заприсягнутися, ще мить тому не стояла на столі, я запропонувала Ноелю яблучний пиріг, що пекла разом з графинею, поки переповідала їй подробиці нашого побачення, я вже збиралася запропонувати йому чаю, коли раптом згадала про свою обіцянку пригостити його гарячим шоколадом, й спитала:

— Лорде, ви не проти, якщо ми перемістимося на кухню? Грушевий чай, звісно, дуже смачний, та все ж я б хотіла пригостити вас гарячим шоколадом, якщо ви не проти. Щоб трохи... Згладити враження від сьогоднішнього дня.

— О, я з великим задоволенням, — при одній лише згадці про гарячий шоколад у Ноеля аж очі засяяли. — Цей день дійсно такий, який хочеться... Ем... Хочеться вирізати з нього середній сегмент.

Він знов посумнішав, в очах спалахнуло щось приречене.

Я співчутливо схилила голову. Від згадки про нашу знахідку серце боляче стиснулося. Хоча мені не вдалося добре розгледіти жертву, демон здавався доволі молодим, і точно не заслуговував такої долі.

— Розумію, я... Мені шкода що це сталося. Ви спіймали вбивцю?

Ноель не встиг відповісти, тільки ще дужче спохмурнів, коли раптом в мене над головою прошурхотів Сіріус.

Дивний фамільяр здебільше літав деінде, тож я майже нічого про нього не знала, крім того, що в нього, здається, проблеми з клептоманією. От і зараз, помітивши особливо гарну шишку у букеті, нахабний птах схопив її та полетів на кухню.