5.3

Слова Найсвітлішого мене здивували й трохи налякали. Сподіваюся це десь вказано в меню? Якимось дрібним шрифтом?

Веде, а тут, випадково, нема тістечка: "У вас жахливий батько і чудовий хвіст"?

"Оте шоколадне з вишнями зазвичай означає, що ти вважаєш партнера чудовим батьком для майбутніх дітей і хочеш швидше дітей робити... Не здумай брати його так скоро. Лимонні кекси виражають симпатію. Ота смердюча гидота, пробачте, банановий хліб позначає, щоб партнером і не смерділо поруч... Ні, в меню це не вказано, мову тістечок знають усі леді та лорди. Ну... Майже всі".

А я люблю банановий хліб...

Довелося подумки зітхнути та змиритися із тим, що в цьому закладі мені його скуштувати не доведеться.

— А можна лимонних кексів, будь ласка? І чаю, на ваш смак.

Сподіваюся бодай для чаю нема додаткових значень? Чи існують якісь правила?

"Ти ж сорт не уточнила. Без сорту леді Молферроу обере щось доречне для кексів. І як можна любити банановий хліб? Воно ж... Тхне!"

— Лимонні кекси були б дуже доречні, — додав тим часом Ноель і тужливим поглядом провів чужу тацю з гарячим шоколадом.

"Нічого не тхне! — обурилася я, — То у вас якісь неправильні банани".

А тоді, помітивши погляд Ноеля, спитала в Бога:

"А гарячий шоколад має якийсь підтекст?"

"Ага. Десь як у шоколадних кексів, тільки гарячіше. Зазвичай гарячий шоколад закінчується дуже спішним весіллям..."

Зрозумівши натяк, я проковтнула бажання попросити для Ноеля гарячий шоколад, і подумки прокляла ці дивні правила.

Чому люди не можуть просто їсти та пити те, що їм хочеться, і не боятися, як інші то трактуватимуть?

Кивнувши, леді Молферроу мʼяко всміхнулася та промовила:

— Чудовий вибір, незабаром усе принесуть. Насолоджуйтеся компанією.

На мить здалося, що ельфійка підбадьорливо посміхнулася мене, та пішла, залишивши нас наодинці.

Скориставшись тим, що поблизу не було зайвих вух, я нахилилася до нього ближче та прошепотіла:

— Знаєте, якщо ви хочете гарячого шоколаду, ви можете не стримуватися, і не турбуватися про те, як я це сприйму... Ну... Тобто... — зрозумівши, як можна сприйняти ці мої слова, я почервоніла та виправилася: — Я маю на увазі, що, якщо ви любите гарячий шоколад, вам не обовʼязково стримуватися через якесь таємне значення. Я не буду вас засуджувати.

Ноель зашарівся. 

— Вам теж не подобається мова тістечок та чаю, так, леді Агнес? Мені підказа... Гхм, я згадав, що означають тут деякі страви, тому доводиться стримуватися.

— Гадаю буде ліпше, якщо смачна їжа залишиться смачною їжею, а бажання висловлюватимуться словами через рот, — зітхаю я, рада, що у цьому ми зійшлися. Втім, вирішила не ризикувати, замовляючи банановий хліб. Може Ноель усе правильно зрозуміє, однак я не хотіла, щоб хтось раптом сприйняв це, як гидування. Особливо із тим, як лорд Дормін не упускає жодної можливості вдарити по самооцінці сина.

Ще не вистачало, щоб до нього дійшли чутки про банановий хліб.

— Як-як? Куди словами? — Ноель швидко заморгав. — Яка дивна граматична конструкція.

— Це... — трохи зніяковіла я, — я в одній книжці вичитала, от і причепилося. Не звертайте уваги, будь ласка.

— У автора книги цікавий підхід до мовлення. Мені здається, правильно буде "висловлюватися вголос" або "висловлювати слова ротом"... — Ноель затнувся і розсміявся. — Я такий занудний, що заслужу на банани у вашій тарілці, навіть якщо ви терпіти їх не можете.

— Я... — чесно, в мене аж вуха запалали, — Утримаюся від бананів, лорде. І я не вважаю вас занудним. Гадаю, фраза тому і запамʼяталася, що вона дивна... — я кахикнула, подумки лаючи власну балакучість, що проявлялася від хвилювання, й спробувала змінити тему:

— А як щодо вас? Які книги ви читаєте?

— О, я дуже люблю читати, але останнім часом здебільшого звіти про вбивства. Не те щоб це був мій улюблений жанр... Але то моя робота. Очільник таємної поліції повинен бути в курсі всього, що відбувається.

— Це, мабуть, небезпечно... І не завжди приємно. Але звучить дуже цікаво. Я колись сама мріяла стати детективом, — ляпнула я, й відразу зашарілася, відвівши погляд, — Це, звісно, були лише дитячі мрії, завʼязані на таких самих дитячих детективах, які я читала. Знаю, це насправді не іграшки... Вибачте, я багато балакаю.

— Мені подобається наш діалог, — запевнив мене Ноель. — Він надзвичайно цікавий. Так, більшість справ небезпечні. Проте бувають і доволі веселі курйози, за які теж доводиться братися таємній поліції. Або звичайній... 

Ноель явно захопився своєю оповіддю, наводив багато яскравих деталей, описував, з якими справами йому доводилось стикатися. Ми так заговорилось, що мало не забули про кекси, смачні, до речі. Коли ж чай в чашках зовсім охолонув, Ноель ніяково зітхнув: 

— Я, здається, зовсім забалакав вас... Леді Молферроу уже дивиться на мене зі звинуваченням. Але зовсім не хочеться розлучатися. Можливо, ви дозволите запросити вас на прогулянку в парк?