Розділ 1. Рел

— Вайле Реле! Вайле Реле, будь ласка, ви маєте з цим ознайомитися, — секретарка бігла за мною коридором, ніяк не бажаючи відчепитися.

Мені навіть не треба було гадати, з чим вона знову до мене біжить. Королівська освітня служба виїдала мені мозок кавовою ложечкою вже яку *орбіту поспіль.

— Реє Хелен, не варто вам так бігати коридорами, наші адепти бувають занадто щедрими на веселі байки.

Я все ж зупинився та став у півоберта до неї. Хелен стояла з червоними щоками, вочевидь, від згадки про адептські жарти, і м’яла в руках теку з гербом королівської освітньої служби. Ну звісно ж. Мені цей герб вже у вигляді нічних кошмарів приходить щоночі. Разом із клятим альфою лисів, який так і старається мене закидати новими неприємностями. Я важко зітхнув.

— Гаразд, що цього разу? — я виставив руку долонею вгору, і тека з рук Хелен повільно перелетіла в мою.

Відкривши її, я пробігся очима по документу. І з кожним прочитаним рядком мої брови злітали вгору все вище і вище .

— Менталістика? — здивовано промовив я. — В академії перевертнів? Вони хочуть, щоб мої власні адепти мене зжерли? 

Це звучало весело, якби не було так близько до правди. Лізти молодим перевертням в голову і вчити їх цьому ж — це не найприємніший спосіб масового самогубства. Перевертнів краще не розгойдувати емоційно, я це на власному прикладі знаю. А особливо — тих, хто ще не досяг зрілості та має досить нестабільну магію. І що собі думає клятий Кайдрен?

— Я ж кажу, вайле Реле — це дуже важливо.

— Добре, реє Хелен, — я ще раз уважно перечитав наказ.

Шкода, що я не можу спалити його разом з королівською освітньою службою та її головою. 

— Якщо їм немає куди подіти гроші з державної скарбниці, хай буде менталістика. Відправте відповідь, займіться необхідними паперами та знайдіть кандидатів.

Секретарка кивнула, приймаючи розпорядження, та подріботіла в бік кабінету. Я ж рушив туди, куди й поспішав: до джерела.

Моя власна магія ще й досі не відновилася повністю, хоча пройшло вже чимало часу. Я сподівався, що перебування на місці джерела — злиття двох світів, допоможе мені відновити усю потужність моєї іскри. На жаль, через катастрофу, яка сталася багато років тому та розірвання зв’язку зі Сферою, іскра відчувалася дуже слабкою і розраховувати на усю свою колишню могуть я не міг.

А мені б це не завадило. Насамперед для того, аби спробувати встановити зв’язок із сестрою та переконатися, що з нею все гаразд. Ну і для вирішення місцевих проблем теж було б доречно. Цей бісів бурий лис мене дістав.

Не встиг я вийти з академії, як почув за спиною знайомий до зубного скреготу голос:

— Ректоре Реле, маєте хвилинку?

Про лиса мова, а лис у хату. Нащо я про нього думав взагалі? Я зупинився, важко зітхнув та обернувся на оклик.

— Вітаю, Кайдрене.

Він ледве помітно скривився, як і щоразу, при нашому привітанні. Що ж зробити — він принципово не звертається до мене «вайле», а я прикидаюся дурником, який не розуміє справжньої причини, і приймаю правила нашої взаємодії із позначкою: «без зайвих офіціозів».

— Закінчилися усі пари, чи прогулюєте роботу?

— А ти сьогодні голова освітньої служби, альфа клану, чи батько Ірвена й Ідет? — спитав я з ухмилкою.

— Є різниця? — незворушно поставив він зустрічне питання.

— Від обраної тобою ролі на сьогоднішній візит залежатиме моя відповідь, — продовжував я з наснагою дратувати опонента.

Кайдрен похмуро дивився на мене, невдоволено скривився та різко відповів:

— Не клей дурня, Реле. Моя пропозиція в силі.

Мої брови підскочили вгору в іронічному подиві.

— І що, королівська освітня служба тоді нарешті припинить засипати мене новими указами та перевірками?

— Ти знаєш, що я завжди допомагаю своїм.

— Як цікаво, — повільно промовив я, відчуваючи, як посмішка моя стає все більш хижою, — що ти прийшов в один день разом з указом про відкриття нової дисципліни. Вважаєш, вводити в академії перевертнів менталістику — найкраще твоє рішення?

Він дивився на мене спідлоба, мовчки скрегочучи зубами.

— Ну звісно, — ледь не проспівуючи ці слова, уїдливо продовжував я. — Звісно, ти так не вважаєш. Тому й вирішив зробити цей тактичний хід.

— Люди тут теж вчаться, — процідив він.

— І саме тому ти заявився сюди знову зі своєю пропозицією? — схиливши на бік голову та насмішкувато дивлячись на нього, запитав я.

— Повз проходив, вирішив зайти по справі, — ледве не закипаючи від гніву, промовив він.

О, Кайдрен був моїм улюбленим опонентом. Стійкий, міцний, розумний — такого не так легко вивести з себе чи в чомусь переконати. Хоча зізнаюся, останнім часом він починає заводитися дедалі швидше.

— Зрозуміло, — я бадьоро покивав головою. — Що ж, указ твій я до уваги взяв. Моя секретарка якраз шукає кандидатів та готує необхідні папери. Пари, — я удавано задумався, — закінчилися, так. А від пропозиції я відмовлюся, але дуже дякую.