Глава 2

У свідомість приходила різко. Цілковита дезорієнтація. Відчуття були дивними. Спина затекла від лежання на чомусь твердому, шия піддавалася для повороту тільки з ріжучим болем і на міліметр – не більше. А ще холод, можна було відчути, як мурашки гуляють тілом. Наче я гола. А я ж гола! На жодній ділянці тіла не відчувалося рельєфу тканини.

Спробувала розплющити очі й підвестися, але це давалося важко. Тіло потішалося з мене і давало загинати по пальчику з величезними зусиллями.

З губ зірвався хворобливий стогін. Гаряча судома пройшла з голови до ніг, закінчуючись на ступнях. Мене занудило.

 - Отямилася, - зашепотів хтось поблизу.

 - Тихо ти, - пробубнив другий голос.

Сили вливалися в тіло повільно, по крихті, даруючи заспокоєння від ниючого болю. Вже через п'ятнадцять хвилин я змогла сісти і озирнутися, відчуваючи невелику слабкість у тілі, але з нею можна було справлятися.

Насамперед, що не дивно, звернула увагу на стрункий ряд чоловіків, що стояли збоку від мене. Нарахувала дев'ять чоловік. Чорні штани, що тримаються на чесному слові, непроникна пов'язка на очах – все, що було з одягу. Всі як на підбір статні, накачані, практично кожен був високим, лише кілька хлопців поступалися зростанням. Найвищим виявився чоловік із довгим волоссям, що темною хвилею опускалися на плечі. Мабуть, у ньому понад два метри. Він забирав до себе практично всю увагу у чоловічому квітнику. Хоч і в інших було на що подивитися.

Другий факт, який мозок помітив машинально – моя нагота. І хоч чоловіки її й не бачили, я все одно почувалася абсолютно некомфортно. Що зі мною тут робили, коли вже прокинулася в такому вигляді?

Ще більше здивувалася, коли зрозуміла, що тіло вдвічі схудло, пальці на руках витонченіші, шкіра молодша, з перлово-рожевим відтінком, а ноги, певно, на кілька розмірів менші. До того ж намацала за своєю спиною волосся, що спадало до округлих стегон. Піднявши одне пасмо до лиця, я визначила, що вони однорідного пшеничного кольору. Не те, що мої блякло-русяві клоччя.

Поки розглядала себе, хлопці так і стояли, майже не рухаючись. Жоден чоловік не видав ніякого звуку, хоча вже давно визначили, що я прийшла до тями.

Починати розмову з ними не поспішала, метнувши погляд по приміщенню в пошуках тканини, щоб прикритися. А тут було на що подивитись. Виявляється, я сиділа на чомусь дуже схожому на вівтар - мармурову чотирикутну брилу, гладкому на дотик, але холодному. Тут усе було з того каменю. Окрім дверей. Їх не було. Стіна переді мною була відсутня, якщо не брати до уваги чотири білі балки, виконані в грецькому стилі. Ми знаходилися в кімнаті на кшталт тераси, тільки в значно більших масштабах. Позаду вівтаря стояла алебастрова статуя, виконана у формі дівчини з довгим волоссям, тонкою талією та пустотливою усмішкою. Дуже схоже на якесь святилище. Напевно, зображена Богиня цього храму, як бачив її скульптор.

- Вибачте, - наважилася заговорити, так і не знайшовши чим прикрити стратегічні місця, і сама здивувалася мелодійності свого голосу - зовсім як у юної дівчинки, що тільки розцвіла.

Добра частина хлопців смикнулися від звуку. Хоча той, на якого я поклала око, і плечем не повів.

Мабуть, перелякавшись, ніхто з них не заговорив зі мною, ніби я заразна.

- Що це за місце? І чому я гола?

Запитань було багато і, можливо, ставити їх дев'яти напівроздягненим мужчинам, хоч і з зав'язаними очима, було безглуздо, але інших варіантів не знайшлося. Тим більше, що сексуальне насильство я вже не визнаю насильством, з урахуванням побаченої пишності.

- Це храм Богині Азріелли, покровительки всього сущого на землі, - нарешті зважився той, що найближче стояв до мене, - у доданнях сказано, що в цей день, через чотириста років після Великого прокляття, на землю спуститься втілення Богині і дарує нам шанс на спасіння наших душ.

- Чи не хочете ви сказати, що мова про мене, коли я тут у цей день з вами? - озвучила перший дурний здогад, що спав на думку.

Це все справді було дивно. Я маю на увазі, дивно-реалістичний сон. Ніби давно вже жодних бойовиків не дивилася, щоб моя підсвідомість видавала мені такі екземпляри. Хоча, сексуальне життя шкутильгає. Якщо не сказати, що зовсім відсутнє. Може, від цього таке сниться?

  - Авжеж, ви є Азріелла, - промовив він, і негайно став на коліна, всі інші наслідували його приклад, схиливши голови, - і ми мали честь бути обраними для вашого першого відбору, хоча цього хотів кожен чоловік в імперії.

- Якщо так, то чому ви? - вирішила вклинити запитання, - і встаньте з підлоги!

- Серед нас є представники імператорської сім'ї, знатних будинків, два вищі мага і воєначальник, - ніби відрапортував хлопець, - ті, хто мали найбільше прав та заслуг на те, щоб бути тут у день вашого явища.

- Тобто, я мушу вибрати собі чоловіка? Ось так запросто?

- Ні, що ви, - почав виправдовуватися співрозмовник, - тільки перших кількох представників вашого гарему, чоловіками стають найулюбленіші.

Сон усе продовжувався, а моє здивування росло з кожною секундою в геометричній прогресії. Де такі імперії знаходяться? А, до біса!

Атас! Тільки шкода прокидатиметься.

Я задоволено потерла ручки, радісно косячись на чорнявого титана. Злізла з нагрітого мармуру і почала походжати вздовж хлопців. Ну а що? Хоча б уві сні можу собі дозволити нерозсудливість!