Глава 8. Про те, що народжується у спорі

Відмазку, яку вигадав принц, пояснюючи зникнення четвертої дівчини, я навіть не намагалась запам’ятати – це знову було щось таке примітивне, від чого виникало бажання завити на місяць, і наче той вовк зі старого відомого мультика сказати: «Що, знову?». Натомість, вирішила напряму поговорити з Ендрю, адже Доріан мені на очі не потрапляв. Напевно, досі сердиться через сорочку. А от сам винен! Нічого було просто стояти, міг би і допомогти тендітній дівчині лупасити двох мужиків!

Як не дивно, принца я знайшла в саду, на тому самому місці, де зникла перша його потенційна наречена. Медом їм тут намазано, чи що? Он, і Доріан тут блукав. Може, якийсь магічний слід шукають? Ех, мені б шматочок місцевої сили, щоб я помахом брів підіймала мости! Хоча, з одним мостом і в нашому світі гарно було б розібратись, щоб він «втомився» назавжди.

Може, підключити до розслідування Ритку? Вона ж володіє магією. Та ні, Марго точно не зробить нічого, що може засмутити її дорогоцінну бубочку Ендрю, бо то ж про довіру і усе таке інше… А якщо взяти її на «слабо»? Гм, а це гарна ідея. Або просто натякнути, що в саду гуляє принц, один, як останній корабель орківського чорноморського флоту. Ох я й підступна! Але ж до біса гарна ідея!

- Рито, прогуляємось садом? – я залетіла до спальної кімнати Марго.

- На жаль, я не можу, - посміхнулась подруга, наче вона в чомусь завинила.

- А чого це? – здивувалась я, але потім додала у голос змовницьких інтонацій, - погода шепче, і принц в саду сам-один.

- Саме через нього, - відповіла Марго, - Ендрю попросив, щоб ми не виходили з палацу, а краще, з кімнат.

- Запізнився він з подібними проханнями! Наче це врятувало деяких з вас, - презирливо пирхнула я у відповідь, - вас залишилось восьмеро з дванадцяти! Ну Лото-забава, чесне слово! Або ігри з серії «три в ряд»!

- Ти несправедлива до нього! – образилась Марго, миттєво торкаючись до кулона, і вкотре від цього жесту у мене виникло бажання рвати волосся на голові або надавати подрузі ляпасів чи хоча б дуже сильно її струснути, щоб у мозках настало прояснення.

- Як хочеш, а я піду. Мене його заборона не стосується, - киплячі від злості, наче та вода у казані під Кобзоном, я попрямувала до саду.

Ех, такий план не спрацював! Добре, тоді витрясу відповідь з вінценосної тушки самого принца. Ендрю, як не дивно, все ще топтався на тому проклятому місці.

- Зізнавайтесь, що ви зробили з дівчатами? – отак з місця в кар’єр видала я. А що, роль поганого поліцейського може і вдома стати в нагоді. От зараз трохи й потренуюсь.

- А, це ви, пані Ніко, - промовив принц, також забувши про етикет і не привітавшись зі мною.

- Тільки не кажіть, що просто гуляєте садом і дихаєте повітрям як раз у тому самому місці, де зникла одна з ваших наречених, - продовжила я діяти нахрапом.

- Я люблю цю частину саду, - якось дивно відповів принц.

- Ага, - примружилась я, - а окрім вас її любила Марія. Це до вас вона поспішала тієї ночі, коли зникла?!

- Що? – цього разу принц дійсно здивувався.

- Я все бачила!, - відповіла, поглядаючи на Ендрю з тріумфом. – Зізнайтесь, це ви влаштували нічне рандеву для Марії?

- Ні, - промовив принц.

- Кого ви бачили? – пролунав до судоми у нозі знайомий голос, і поряд із нами, наче сон на крилах ночі, з’явився Доріан.

- Я не з вами розмовляю, - невдоволено відрізала у відповідь. Який розумник! Так я усе й розповіла. Але ж як від доречно з’явився, дав принцу час, щоб вигадати якусь відмазку!

- А доведеться, - Доріан хижо примружив очі.

- Слухайте, я не на допиті! – увірвався мій терпець.

- Але вам дістало нахабства вчинити допит принцу, обвинуватити особу королівського роду! – прогримав Доріан.

- Так, промашка вийшла. Було необхідно почати з когось менш знатного, - уїдливо відповіла я, - наприклад, із герцога, який або прикриває злодія, користуючись службовим становищем, або має зиск від зірваного відбору! Гадали, мені невідомо, хто може стати наступним правителем?! Ви теж під підозрою!

- Маленька нахабо! – очі Доріана запалали пекельним вогнем, і він застиг наді мною, наче скеля. - Як ти смієш звинувачувати мене в подібному?! Та усі проблеми на цьому відборі через тебе!

- Що?! – оторопіла я. – Як це він мене?! Я лише намагалась донести правду.

- А правда у тому, - голос Доріана знизився до шепоту, але менш погрожуючим від цього не став, - що саме ти волала про зниклих принцес, погрожуючи зірвати церемонію! І одного разу тобі це майже вдалось! Чи забула свою майстерно розіграну істерику на конкурсі талантів? А потім у місті намагалась замести сліди! Ви з подругою розіграли вдалу партію, єдине, що мені поки не зрозуміло, яким чином ви висушуєте принцес. Та я про це довідаюсь, як і про вашого спільника!

- Тобто, ви мене звинувачуєте? – від такого повороту подій я оторопіла.

- Не лише, - переможно посміхнувся Доріан, - вас, як мінімум, троє! Про подругу свою не забудь і те, як у неї збільшується магічний резерв, а у принцес він зникає! Та вдвох ви не могли усе це провернути, не для розуму примітивних потраплянок такі справи! Для чого ви прибули до Тревонії?! Виграти відбір таким підступним чином або розпочати війну?