Глава 17

Як би добре я не вдавала, що дуже хвора, як би довго я не намагалася відтягнути цей момент все ж він мав наступити. Сьогодні все вирішиться, сьогодні я або повернусь додому, або залишусь тут на завжди. Хоча я вже не певна де саме мій дім. Про плани Натана я не знала так, що маю просто чекати коли все це закінчиться і що буде в результаті. За останні дні я так втомилась хвилюватися, що зараз просто вирішила прийняти ситуацію якою б вона не була. 
Все було надто схоже на мій сон ті самі люди, ті самі дії, можливо всі мої намагання марні, якщо все іде так само, то може я нічого і не змінила, може майбутнє яке я бачила нічим не відрізняється від того що я проживаю зараз. 
Пані Аделін, ви наче не тут, не переймайтесь я впевнена, що сьогоднішній день принесе вам багато щастя, всі впевненні, що артефакт обере саме вас не хвилюйтесь.
Марі, якби ти знала про що я хвилююся ти б так не казала. Але ти маєш рацію треба зібратись до купки і вже час виходити. 
Все було таке саме той самий зал ті самі люди в тих самих нарядах, з тими самими зачісками все точно таке саме, це мене і лякало. Ті самі рухи, ті самі слова мені хотілось кричати від того що все так само, мені хотілось припинити все це, бо воно йшло так, як я не хотіла. Артефакт знову замиготів, все почало відбуватися точно так само, як у вісні, розпач ось що я відчуваю. Дійсно розпач і більше нічого, я впала на підлогу простір похитнувся і все було так само як тоді в моєму сні. Невже все так і закінчиться я не можу в це повірити я не хочу в це вірити. Сльози самі почали текти з моїх очей, я нічого не можу змінити навіть маючи цю силу то навіщо тоді все це.

***
Вони про щось говорили, а я вже втратила будь-яку надію. Навіщо мені слухати їх якщо я вже все це чула. Навіщо мені все це якщо я нічого не можу змінити.  Мені здавалося що це все кінець, але ні. Раптом в іншій частині кімнати загорівся портал. Він явно не належав жрецям чи то королю, бо вони здивувались не менше мого.  Сльози які до цього лились не припиняючи раптом закінчилися. Першим ввійшов Натан за ним ще люди, я навіть не знаю скільки їх було. 
Ви всі підозрюєтесь в зраді. Негайно припиніть і прослідуйте за нами або ми змусимо вас це зробити. - голос Натана був наче сталь. Як би мені таке сказали я б точно злякалась і зробила б все що мене попросили, але звертались не до мене.
Натан ти сам винен що прийшов, і всі хто з тобою теж. Зрада не сміши мене я КОРОЛЬ, кому я зраджую собі це смішно. Все що ти зараз робиш ти тільки спішиш померти. 
Король? Боюсь вже ні, ти був регентом і тепер твої повноваження закінчились. Запам'ятай це ти більше ні хто. 
Сопляк як ти смієш, так зі мною говорити. - секунда і почався бій. Все сверкало летіло в різні боки, але я була під щитом не своїм щитом, Натана. Я знала що заважаю, я знала що не можу нічим допомогти. Мене просто вихопили з того місця де я сиділа і почали тягти в портал. Це був не Натан, це був граф який вчив мене  магії. 
Я не піду, я маю бути тут- крикнула я.
Ваша величність від вас тут більше шкоди ніж користі. - сказав граф і запхнув мене в портал. Я опинилась в кабінеті Натана, граф прослідував за мною. - Я не більше вашого хочу бути тут, але так правильно так має бути. Тут найбільш безпечно для вас зараз. Тут стільки захисних чар що ніхто без мого дозволу сюди не зайде, навіть Натан. Ми готувались до цього і коли все закінчиться він повернеться. Так що прошу вас посидіти і почекати. 
А якщо з ним...
Ви відчуєте це першою. Тепер ви зв'язані й хоча між вами ну... - він різко почервонів, і я здається теж - коротше ви все одно відчуєте якщо щось трапиться. Тоді я допоможу вам повернутися у ваш світ, там вам буде безпечно якщо з його Величністю щось трапиться. 
Я навіть не хотіла думати про такий варіант, він мені не подобався від слова зовсім, але вибору не було ми чекали. Чекали довго. Пройшло, мабуть, годин 5-6, хоча для мене майже вічність. Коли Натан нарешті зайшов в кабінет. Він був весь побитий, покоцаний, втомлений, але живий. Він був живий і це було найголовніше. Більше мені не потрібно було нічого тільки він.

***
Натан

Коли Аделін зайшла до мене і все розповіла в мені бушували дуже двоякі відчуття. Вона вирішила бути зі мною, вона моя, вона буде моєю, але те що я можу її втратити сама думка про це завдавала болю я фізично його відчував. Тому треба було зробити все щоб цього не сталося. Зробити все заради того, щоб вона залишилась тут. Я розумів, що дядя піде на все аби не віддавати мені трон, але Аделін це низько навіть для нього. Жоден дракон не нашкодить обраниці іншого, це закон це аксіома нашого існування. Бо дракон котрий втратив дружину він втрачає себе, він буде все життя жити з пустотою всередині котру ніколи і ні як не заповнити. Те що він піде на це викликало в мене тваринний гнів я був готовий розірвати його зараз, але поки ми з Аделін не зв'язані мені навряд чи вистачить сил на це. Тому треба було придумати план, але одному мені не впоратись з жрецями й королем навіть коли артефакт дасть мені сили. Тому потрібно було знайти вірних мені людей і вже тоді придумати план. 
З людьми було складно, бо довіритись не тому не хотілося тому я зібрав лише своїх самих найближчих лише тим кому довіряю на 100%. На мені мав бути король на них жреці. Вони сильні, але разом ми всі мали впоратися. Треба було вибрати момент коли вони не чекатимуть западні й при цьому, щоб артефакт нас вже зв'язав. Вихід був один дочекатися коли вони її заберуть.
По опису Аделеін ми швидко зрозуміли що це за місце і чекали коли все почнеться, їй я нічого не казав, бо боявся що хтось може про це дізнатися. Коли вона зникла всі вже чекали на мене тому я швидко вийшов із зали пройшов коридорами і потрапив в потрібне приміщення. 
Всі все пам'ятають? 
Так.- майже разом відповіли всі. 
На тобі Аделін коли все почнеться виведи її і чекайте там де і домовлялись. Якщо що вона знає де її шлях додому, ти маєш це зробити не дивлячись ні на що. 
Я розумію, не сумнівайся я зроблю все необхідне. 
Коли все почалось все йшло за планом, але дядя не хотів здаватися, тут в маленькому приміщенні він не міг обернутися дракона, а тому ми всі були з обмеженими можливостями. О тільки сил в нього було менше. Він розумів що так мене не переможе тому відкрив портал, хотів втікти й отримати перевагу, але його портал переніс двох я встиг, а він витратив і так не велику кількість своїх сил. Я вже мовчу що він із жрецями майже відкрив портал на Землю. Його сили були на межі, тому він обернувся драконом це була його остання надія, лише так він міг захиститися від магічних атак, але не від фізичних. Було важко дійсно він був сильним, але я мав за що боротися тому він програв, я відірвав йому крила. Це все для даракона це все. Він не міг більше нічого, він був розбитий переможений. Я переніс його в в'язницю з ним розберемося потім. Порталом я потрапив до друзів, але і вони вже впорались.Про те затримати кілька жреців та екс-короля це тільки половина роботи.