16 глава

Ранок. Всі метушаться. Я не можу зрозуміти, що відбувається. 

- Пані Аделін вставайте вже. Сьогодні такий важливий день, а ви лежите. Хутчіше, хутчіше, можливо саме сьогодні ви станете королевою. - я по волі спускаюсь з ліжка мене вдягають, причісують, а я наче і не тут зовсім. Сукня дуже гарного червоного кольору, як колись у моєму першому маренні. Вже тоді я бачила цей момент, вже тоді. Події розвиваються надто швидко, сьогодні я можу стати дружиною Натана. Сказали б мені про це кількість рік тому, я б вирішила, що людина з'їхала з розуму, який інший світ, яке весілля. А зараз піднімаючись сходами я мрію про те, що все складеться як найкраще. 

Стою в залі. Оголошують дівчат всі дуже красиві, заходить Натан, в чорному смокінгу і мені важко відірвати від нього погляд. Я наче в прострації. 

- Сьогодні його Величність Натан обере собі дружину. Саме цей день стане початком історія його правління. Тому бажаю успіху кожній. Зараз його Величність Натан назве трьох претенденток, котрі сьогодні отримають шанс стати його дружиною. 

- Радий бачити сьогодні кожного хто прийшов. Сьогодні дійсно історичний день. Кожна з дівчат чудова й проявила себе на випробуваннях просто неймовірно, проте я мушу обрати трьох. - всі дівчата неймовірні, от і що ти верзеш, я у шоці. - Мій вибір пав на пані Софі, Марно та пані Аделін я був би радий якби моє життя розділила хтось із вас. Тому бажаю кожній успіху й нехай артефакт обере саме вас. 

До нас підійшли й взяли кров, але мені було не боляче. Я взагалі не відчувала болю. Кров налили на артефакт і він почав миготіти різними кольорами. Не знаю, що саме має відбутися, як мають зрозуміти що артефакт обрав когось. Аж ось стало зрозумілими. З артефакт почали вилітати різноманітні сфери й летіти у двох напрямках до мене й Натана, наче створюючи між нами зв'язок. Спочатку він був майже не помітним, але згодом я почала чітко його відчувати. Я була щаслива, аж раптом все змінилося я була в незрозумілому приміщенні, поруч знаходилися, жреці й король... Що вони хочуть зробити, навіщо я тут? Де я взагалі? Питання було надто багато. А от відповідей ні.

- То що ми вирішили, треба діяти швидко. Вб'ємо її або відправимо назад? - сказав жрець.

- Якщо вона помре, то він може знайти собі й іншу. Треба вертати. - куди вертати я не хочу. Мені все це не подобалося. Я пробувала покликати Натана через сітку, але без успішно. 

- Можеш не кликати його тут він тебе не знайде. Тут ти скрізь і ніде. Він не здогадається, поки не здогадується. Але нам вистачить цього часу. Починаємо. -Вони почали говорити якесь заклинання.

***
Аж раптом я прокинулася. Все це було лише сном, хоча ні не сном, це все було надто реально для простого сну. Мені було марення, і мені не подобається майбутнє як підготувала мені доля, але на щастя я знаю як його змінити. Дивно, лише кілька тижнів тому я не могла визначитися, хочу я повернутися до свого світу чи хочу залишитися тут. Зараз коли я побачила все це, коли пережила цей відчай, коли зрозуміла, що життя не уявляю без цієї людини, без мого дракона, я знаю, що ні за що не хочу повертатися до свого світу. Так сім'я буде сумувати без мене, проте відмовитися від Натана просто так я не можу. Саме тому я вирішила, що боротимуся за своє щастя, навіть якщо мій противник сама доля. 
Голова дуже боліла, а сил майже не було, наслідки нещодавньої пригоди давались в знаки, було таке відчуття, що в мене геть не залишилося сил. Спробувавши створити невеликий шар із полум'я я зрозуміла, що так і було. В мене не вистачало сил навіть на найменшу магію, проте моє джерело  магії все ще було повне, тому я думаю, що все має прийти до норми, аби тільки мене не відправили назад у мій світ. 
Побачивши, що я прийшла до тями Марі одразу покликала лікаря, який підтвердив мою здогадку, що здібності до магії мають от-от повернутися. Піти до Натана мені одразу заборонили. Наполягаючи на тому, що я геть змотана, й маю відпочивати, проте я маю не відпочивати, а все йому розповісти, а інакше це все може завершитися сумно для нас обох. Тому попри настанови лікаря, за пів години після того, як він залишив мої кімнати я зібралась йти. 
- Пані Аделін ви мусите лежати, що ви хочете я все принесу, тільки скажіть. - Марі дійсно за мене дуже непокоїлась, але я не можу розказати їй всього.
- Марі, дякую, але я мушу побачити його Величність Натана. 
-  Але ж то зовсім не пристойно ходити просто так до його Величності Натана, ви поки що не його дружина. 
- Марі, мені байдуже, що про мене будуть думати, я піду до нього, бо маю дещо сказати.
-Пані Аделі, що з вами робити, добре підемо я вас проведу, бо самі ви все одно не дійдете, у вас просто не вистачить сил.
-Марі, ти не уявляєш, на скільки я тобі вдячна.
-Не варто, це моя робота.
-Робота? І все? Я думала ти теж вважаєш мене своїм другом. - за той час, що ми провели разом, я дійсно встигла полюбити цю дівчину, і якщо я б когось у цьому світі назвала подругою то це сто відсотково була б саме Марі. 
-Пані Аделін. - в очах дівчини стояли сльози, вона стисла мене в обіймах і хоча мені було важко дихати мені було приємно.- я вас дуже люблю і дійсно бажаю вам всього найкращого. Сподіваюся саме ви станете дружиною його Величності Натана, бо я не хочу прислужувати комусь іншому. 
-Я теж на це сподіваюсь Марі, я теж.
Ми пішли до кабінету Натана, й Марі мала рацію самостійно я б йшла до нього дуже довго, сил майже не  було, і вже на половині шляху я захотіла влягтися, десь на килимочку й поспати, але я не подала знаку, бо мусила розповісти йому все, що я бачила, оскільки саме від цього залежить моє майбутнє. Сподіваюся Натан зможе врятувати мене із цієї пастки й ми все ж таки зможемо бути разом. Хоча я й не знаю чи обере мене артефакт, я вірю в те, що так і буде, не дарма ж вони збираються відправити мене назад додому. Дорога до його кабінету була довгою, але як тільки я побачила такі очікувані двері наче вся напруга, втома кудись пішла.

*** 
Двері в його кабінет мені відчинили одразу, навіть не стали питати чого я припхалась, мабуть, тому, що я надто часто  стала ходити до нього, або ж вони пожаліли мене, бо вигляд я мала кепський це точно. Вираз обличчя Натана лише підтверджував мою теорію стосовно мого вигляду. 
- Навіщо ти прийшла, я б обов'язково зайшов до тебе, але пізніше.  - він був явно занепокоєний моїм станом, оскільки підійшов й допоміг всістися в крісло. Марі в свою чергу швидко залишила кабінет лишаючи нас наодинці. - Ти ще погано себе почуваєш не розумію навіщо було так квапитись і йти сюди. Що трапилося? Розповідай, я ж розумію, що ти не просто так сюди прийшла у такому стані.
- Ти маєш рацію. Я дійсно прийшла сюди через невідкладні обставини. 
- Тепер можеш казати спокійно нас точно ніхто не почує. -   сказавши якесь заклинання сказав Натан.
-Що ж мушу визнати, але спосіб залишити цей світ знає не лише моя родина, але й жреці. 
-З цього місця, будь ласка, по докладніше. - я розповіла Натану свій сон якомога детальніше, намагаючись не упустити жодної деталі, оскільки від моєї пам'яті зараз залежало дуже багато, і маю надію Натан зможе змінити те, що я побачила.
-Ну в цілому все. Я розказала все, що запам'ятала. - видно було, що Натан був розлючений і йому явно все це не подобалося, але в якийсь момент він взяв себе у руки й сів на проти. Його погляд був якийсь дивний складно було зрозуміти, що він відчуває, тому затамувавши подих я чекала, що він скаже.
-Я хочу в тебе дещо спитати, і від твоєї відповіді залежатиме що ми робитимемо далі. - його голос був спокійним, але так могло здаватися лише людині, яка його не знала, я відчувала в ньому напругу.
-Звісно питай, я відповім. 
-Ти хочеш залишитися тут, чи повернутися назад у свій світ? - його питання було цілком зрозумілим, оскільки зараз я дійсно маю шанс повернутися додому, але йдучи сюди я вже все для себе вирішила. 
- Якби я хотіла повернутися назад я б не прийшла до тебе. Ідучи сюди я знала, що хочу лишитися тут з тобою.   Я вдячна своєму дару не лише за те, що можу обрати свою долю, але й за те, що він дав мені зрозуміти чого я дійсно хочу.
В його погляді читалось полегшення, чесно кажучи його відчула і я. Лише озвучивши свої почуття я ніби скинула якийсь невимовно тяжкий багаж, мені стало легше. 
-Ти не уявляєш на скільки я щасливий, що ти прийняла саме це рішення, обіцяю я зроблю все можливе, аби ти ніколи про нього не пошкодувала. - Наблизившись до мене він легким дотиком поцілував мене, по тілу одразу пробігли мільйони мурах. Я відповіла на поцілунок, який з кожною секундою ставав дедалі пристраснішим, даючи зрозуміти, що ми відчуваємо один до одного. Весь світ неначе зник для нас, а час немов би зупинився. Я б ніколи не закінчувала цей поцілунок, проте зараз була не та ситуація коли ми могли б собі таку розкіш. Треба було зрозуміти як саме змінити долю й не дати жрецям втілити їх план у життя. Тому я зібравши всі свої сили я відсторонилася. В погляді Натана прослизнув жаль, але він швидко змінився на серйозність. Кожен розумів, що ще буде час на це, але не зараз. 
-Ти маєш рацію. Треба зрозуміти куди саме вони тебе перенесуть. Розкажи, ще раз, що ти пам'ятаєш, як виглядало це приміщення? Цікаво чому не працюватиме мітка, вони точно ні як її не блокували?
- Я точно не пам'ятаю, але це було щось схоже на якесь підземелля, було дуже волого й прохолодно. Стіни були наче з каменю, але я не дуже то й роздивлялася якщо чесно, було доволі просторо. Чесно кажучи я не впевнена чи блокували вони мітку, я не знаю як мінімум як це робиться, до того ж могла не помітити.
-Може, вони казали щось ще, чому я не зможу тебе знайти? Будь-яка деталь в їх розмові. 
- Ні, хоча. Вони сказали, що я скрізь і ніде, не знаю як це розуміти. - вираз обличчя Натана свідчив про те. що сам ця інформація була дуже важливою.- Ти зрозумів де це?
- Поки не знаю точно, але тепер я знаю де шукати. Взагалі є кілька таких місць, проте ми повинні врахувати, що вони не могли перенести тебе надто далеко від місця проведення ритуалу, бо тоді вони б витратили занадто багато сил. До того ж щоб не викликати підозр король має бути у столиці, тому залишається лише з'ясувати яке з подібних місць буде найзручніше, це не складно. Проте це звісно не все. Навіть якщо я знатиму місце якщо я буду сам, то програю без сумніву. Мій дядько дійсно сильний дракон, й навіть враховуючи те, що сформований між нами зв'язок дасть мені більше сил, не думаю, що я зможу так просто його перемогти, він буде битися за владу на смерть, до того ж треба враховувати жерців. Тому зараз треба відтягнути час якомога далі, щоб я встиг все організувати. Тож тобі доведеться якнайдовше удавати, що тобі надто погано, маю надію ти мені допоможеш у цьому. 
-Звісно. Це й у моїх інтересах. - я посміхнулася, але розуміла, що Натану буде важко, оскільки він має знайти союзників. 
- Тоді ми маємо почати вже зараз. Тому прошу підіграй мені, тобі стало надто погано, бо інакше виникнуть питання чому ми не проводимо останнє випробування, хоча ти вже повна сил, щоб ходити замком.
-Добре. - мене підхопили на руки, й не те щоб я була дуже проти, але не очікувала то точно.
-Не знаю на скільки розвинуті в тебе акторські здібності, але зараз тобі б було не погано втратити свідомість, тому.
-Добре я зрозуміла. - я вдала, що втратила свідомість. Мене несли коридорами плацу, явно у мою кімнату. На виході Натан наказав негайно покликати лікаря, оскільки мені стало погано. Дійсно вже за кілька хвилин я була у своєму ліжку, удаваючи, що я без тями, хоча якщо чесно, все це було не далеко від істини. Я дійсно почувала себе без сил й з радістю б певно заснула.