Глава 15

***

Як не дивно, але у кімнаті не залишилося й сліду від вчорашньої події. В мене стояло нове ліжко котре нічим не відрізнялося від попереднього, хіба що комплект постільної білизни був дещо іншим. Я майже одразу покликала дівчину, й вона допомогла мені привести себе до ладу.

-А ви вже чули останні новини? – не втримавшись запитала в мене Тата.

- Ні не чула, а що таке?

- Вчора після випробування його Величність повернув до дому двох нейселі, що не впоралися із завданням, а до того ж ще ввечері відіслав пані Клару в невідомому напрямку. Хоча багато хто казав, що саме вона стане його дружиною, звісно до…- дівчина зам’ялась не наважуючись продовжити.

- Ну що вже кажи.

- Після останнього випробування всім зрозуміло, що це ви наступна королева.

- Хіба це можливо передбачити вибір все одно за артефактом.

- Це звісно так, але й ваш зв’язок теж важливий, а він у вас міцний то думаю пані Аделін саме ви будете нашою наступною королевою. – дівчина сказала це з таким захопленням, наче це вона виходитиме заміж й стане королевою.

- А хто саме покинув випробування? – вирішила все ж таки запитати я.

- Пані Лілі й Флоренсія. – цікаво, то можна сказати, що Лілі пощастило, бо як би її не вигнали після випробування, все одно вигнали б після вчинку Клари. До того ж цікаво, що ніхто не знає причину від’їзду Клари.

         Що ж сьогодні як і раніше я відправилась на навчання, й це мене розвантажило. Проте на уроці магії сьогодні мене чекав не сюрприз. Такий стриманий, правильний, людина яка ніколи раніше не даваола мені знань більше аніж це було необхідно сьогодні вирішив раптово змінитися. Можливо Натан йому сказав про вчорашню подію, й тому він так мене муштрував. Не знаю, оскільки він й словом про це не обмовився. Проте навчання стало прямо гіпер продуктивним. Він нападав на мене я відбивалась, потім ми мінялися робили все разом, мене змушували відпрацьовувати атаку за атакою й при цьому втримувати щит. Потім навіть навчив кільком заклинанням зі словами, що було вже дуже великим прогресом. Ще з початку навчання мені ясно дали зрозуміти, що магія із заклинаннями для мене не досяжна, а от виявилося що все буває. Було важко дуже важко, слова були геть не зрозумілі, вимовити їх не виходило не те що з першого разу, але й з десятого. Так ми займалися майже весь день лише під вечір мене відпустили, голодну, бо я лишилась без обіду, втомлену, бо в мене боліло все й навіть говорити було важко.  Тож прийшовши, хоча ні ледь дійшовши до своєї кімнати я сходила в ванну, при цьому майже там не заснувши й одразу  ляга й заснула.

***

Наступний тиждень нас не турбували випробуваннями, проте я не можу сказати, що відпочивала. Скоріше навпаки. В мене залишилися лише заняття з магії і їх кількість чомусь була все більшою. Часто в мене не вистачало сил дійти до кімнати, я валилась з ніг, але робила. Цю навичку я отримала, ще під час навчання на своїй планеті й вона мені була зараз необхідна як ніколи. Натана я чомусь увесь цей час бачила лише повз, я вже почала сумувати за нашими розмовами. Хоча часу на це в мене майже й не було, весь день у мене був розписаний похвилинно. Сьогодні, як не дивно, мене відпустили трохи раніше і я навіть була майже не заморена. Тому я лежала в ванні й розмірковувала про все на світі. Тату, котра мені допомагала я відправила, ще давно. Хотілося побути на самоті зі своїми думками. Лише тоді коли вода потроху почала холонути я вирішила вилізти й піти відпочивати.

Я чекала чого завгодно, навіть палаюче ліжко, але не те, що побачила. Натан розлігся на моєму ліжку й певно чекав на мене. Я хоча й була трохи ображена на нього, але все одно скучила й хотіла його побачити, але виду не подала, принаймні мені так здається.

- Що ти тут робиш? – порушуючи мовчання спитала я.

- Тебе чекаю. – невимушено відповів він.

- Ну про це припустимо здогадалася. Питання навіщо?

- Хотів тебе побачити. – від його слів я не стримала посмішки, я теж за ним скучила.

- Дійсно? А чого тоді так довго не приходив? – все ж дійсно ми давно отак просто не спілкувалися, й остання наша розмова була не найкращою.

- Я мав справи та й ти теж. Лукас мав тебе під натягати в магії чи не так?

- Так ось чому ми весь тиждень щось вчили, практикували, відпрацьовували й по колу?

- Так це було моє прохання. А ти була проти? – тепер зрозуміло, а то я ні як не могла зрозуміти звідки така наполегливість у викладанні.

- Звісно ні. Хоча й трохи важко, але мені це навіть подобається. Я стільки нового дізналась.

- Чудово, я чомусь був впевнений, що тобі сподобається. – мені набридло стояти в проході і я сіла ні іншу сторону ліжка.

- Я боюся що тобі можуть зашкодити. – сказав він нарешті.

- Я теж, але з цим нічого не вдієш.

- Знаю. Проте хочу тебе убезпечити. Тому прошу, якщо щось трапляється говори мені. – він сказав це так щиро, що просто не можна було не розтанути.

- Добре. – посміхнувшись сказала я.

- Якщо щось побачиш про майбутнє, скажи мені.

- Я тобі б сказала, якби щось побачила, але ні. Поки ні.

         Так ми просиділи певно декілька годин просто розмовляючи про все на світі. Я навіть не зрозуміла, як швидко пройшов час. Він побажав мені доброї ночі й за звичкою зник залишаючи мене на самоті. Було дійсно пізно тому я швидко заснула.