Глава 14

Майже одразу, як я прибрала татуювання дівчат яких вже прокинулись і мене у тому числі відправили назад до маєтку його Величності. Чесно кажучи дівчина, що ділила зі мною карету так на мене дивилась наче я вбила когось з її близьких родичів, обстановка була ну дуже натягнутою. Мені навіть здавалося, що трохи й вона почне метати блискавки у мене, але на щастя ми доїхали без зайвих пригод.

Як тільки я повернулася мені одразу нагадали, що я вже доволі багато пропустила зі своїх занять й мушу наздоганяти. Чесно кажучи після всього, що відбулося сьогодні мені навіть хотілося, щось робити аби тільки звільнити голову від надокучливих думок. Лише зараз я розумію наскільки все ж таки важко жити в цьому часі, раніше я б включила музику або залізла в якусь соціальну мережу й все мої думки були б вже десь далеко, але тепер я з ними сам на сам.

Після своїх занять я повечеряла й вже збиралася відпочивати, оскільки день дійсно видався емоційним й знесилюючими. А заняття з магії ще й фізично мене змучили. Ні звісно я їх дуже люблю й певно це найкраще що тільки може бути, але все ж таки це виснажує.

Проте судячи з усього виспатися мені сьогодні було не під силу. Зайшовши до кімнати, я побачила своє ліжко у полум'ї на яке я саме мала лягти відпочивати. От тільки на щастя, відпустивши дівчину, що допомагала мені за звичай приймати ванну я й гадки не мала, що повернуся в палаючу кімнату. Страх якось разом навалився, я зрозуміла що на цьому місці могла бути я. Спробувавши загасити полум’я своєю силою я зробила тільки гірше. Тому не довго думаючи я через мітку покликала Натана. Хоча після того поцілунку в кареті мені й ніяково було його бачити, але це набагато краще аніж згоріти за живо.   

Він з’явився майже одразу, й побачивши полум’я на моєму ліжку явно здивувався.

- Якщо ти хотіла мене побачити не обов’язково було палити всю кімнату. – сказав Натан підійшовши до мене й лише невеликим помахом руки згасивши полум’я, що майже до тла спалило моє ліжко.

- Я це не робила. – гнівно відповіла я. Ні ну оце самовпевненість, ще чого він хотів, щоб я майно псувала заради зустрічі з ним. Після моїх слів, його погляд, що до цього грав іскорками запалу посмутнішав й став серйозним.

- А хто?  - ну просто питання на мільйон доларів, ну дійсно я то звідкіля це знаю.

- Я не знаю. Я прийшла з душу, а тут таке. Саме загасити не змогла то й вирішила, що покликати тебе буде найкращим рішенням.

- Чому одразу не покликала? – гаркнув на мене Натан.

- Так я майже одразу й покликала, чого злитися не розумію.

- Ти не постраждала? – трохи зм’якшивши свій тон сказав Натан.

- Ні.  

- Чудово. Тоді сьогодні я ти спиш у мене в кімнаті, а завтра тебе переселять.

- В якому сенсі у твоїй кімнаті. Я не погоджуюся. – обурено сказала я. Ще чого придумав, ага звісно розбіглась й побігла до нього в ліжко. Може це взагалі він його підпалив, закралася у мою голову зрадницька думка. Думаю Натан здогадався, про що я думаю.

- Та не переймайся, мене там не буде, а охоронні чари на ній одні з кращих туди ніхто не зможе дотягтися. Тому твої відмови не приймаються. Зараз я тебе перенесу туди й можеш відпочивати, я все інше владнаю. – сказавши це він щось сказав на не зрозумілій мові й ми вже були в його кімнаті.

- Дякую. – буркнула я. Хоча чесно кажучи в мене були двоякі відчуття, наче він й захищає мене й це неймовірно приємно, але спати в його кімнаті це якось трохи занадто.

- Лягай відпочивай, ми не знаємо коли буде наступне випробування тому ти маєш бути відпочившою.

- Добре.

- На добраніч.

- Навзаєм.

- На жаль мене сьогодні чекає весела ніч, але нехай тобі насняться гарні сни. – сказавши це він зник, залишивши мене одну в його кімнаті.

Я огляділась його кімната була значно більша за мою. Тут був кабін два крісла біля нього. Я так розумію він полюбляє такі речі. Весь інтер'єр був оформлений в приємних коричнево нюдових тонах. Кімната ніби була наповнена спокоєм. В одному з кутів стояв робочий стіл з декількома стовпчиками листів, за столом стояла невелика шафа з книжками. Мою увагу привернуло й ліжко просто велетенських розмірів, не ньому, на мій погляд, могло поміститися чоловік п’ять й вони б не заважали один одному комфортно спати. Біля узголів’я ліжка стояли дві тумбочки світло-бежевого кольору, які дуже гарно контрастували з коричневими простирадлами на ліжку. Я дійсно була змотана тому вирішила лягти, вибору то у мене все одно не багато. Не те щоб мені не було цікаво, що зараз робить Натан й хто підпалив ліжко, проте думаю навіть як я захочу зараз я все одно нічого не дізнаюся, а от вранці я отримаю відповіді на всі свої питання.

Натан

Вона просто зникла. Така різка зміна емоцій від умиротворення до злості. Зрозуміти, хто зміг та посмів її викликати було не важко. Це могли зробити тільки жреці. Вийшовши із карети я наказав візнику повертатися до мого маєтку, сам же я обернувшись на дракона й давши йому свободу направився до їх улюбленого храму, навіть не сумнівався, що вони будуть саме там. Що ж я мав рацію. Вони, ще й хотіли зробити мене винним, у тому, що їм довелося її викликати. Я ледь стримував гнів. Проте я чудово розумію, що такими вчинками вони саме його й добивалися. Якщо я не стримаюсь й нападу на них вони швидко викличуть дядю й разом з ним точно не залишать від мене й сліду. Я знаю чого вони прагнуть моєї смерті, але я не дам їм такої можливості, сам не підставлюся під удар. Скоро, зовсім скоро одружившись я зможу кинути виклик дядькові й він зобов’язаний буде віддати мені трон мого батька, а якщо не захоче, то помре.