Глава 10

Цей тиждень пройшов для мене надто інтенсивно. Я б сказала, що прискорений курс етикету та танців я все ж вдало завершила. Хоча чесно кажучи з танцями у мене й були деякі сумніви, але викладачка мені дісталась дійсно професіонал, вона за тиждень навчила мене найбільш розповсюдженим танцям. Цікавим фактом є те, що всі танці схожі між собою тому, дуже легко заплутатися, але якщо знати декілька ключових елементів, то в принципі взагалі можна не погано й танцювати й легко підлаштуватися. Стосовно  курсу історії навіть в пришвидшеному форматі мене чекало, ще не мало занять. Але найцікавіші предмети це магія з графом Лукасом й Натаном хоча й для мене були найзахопливіші, проте й важкими. Магію вогню я потроху почата приборкувати й сферу полум’я я вже тримала впевнено, проте більше мене нічому не вчили й це мені не подобалося від слова взагалі. З Натаном я навіть не знаю як то описати, він наче й не допомагав мені, а просто сидів або лежав й спостерігав за мною, але від самої його присутності мені ставало легше. Дар оракула теж піддавався доволі складно. Ну найдовше бачення, тривало ну десь хвилину. При цьому більшість, навіть не так все що я бачила чомусь стосувалися Натана. От мені цікаво своє майбутнє дізнатися, а от ні ніфіга, тільки його я навіть не розумію чому так. Та й мені чесно кажучи, цікаво, що там той жрець задумав, але фіг там мої здібності мене не слухають. Прямуючи до графа Лукаса я думала, про те, що треба сказати цьому горе викладачу нехай вчить мене чомусь ще. А то ну, тримати вогняну сферу то навіть й не результат як на мене.

- Радий вас бучити пані Аделін - озвався граф як тільки я зайшла.

- Навзаєм.    

- Ну, що ж пропоную сідати й продовжувати.

- А я пропоную дещо інше.

- І що саме?

- Щоб ви все ж почали вчити мене чомусь іншому.

- Для того, щоб вивчити щось інше необхідно впоратися для початку з цим.

- Все ж таки у мене не погано виходить й дізнавшись щось нове я буду тільки покращувати свої навички.

- Ну добре ви мене вмовили. Сьогодні ми з вами спробуємо зробити ліхтарик з магії. – от який нафіг ліхтарик, нащо він мені. Я б краще перейшла до більш цікавої магії.

- А може щось більш дієве за ліхтарик?

- І що саме? – чоловік був явно здивований тим, що я не хтіла робити якийсь там ліхтарик. Наче він мені життя врятувати може.

- Ну як на мене цілком логічно було б навчитися себе захищати,  хіба ні ?

- Захищати? Але навіщо ви ж леді. – я вже й забула на скільки тут не рівноправний соціум, ні ну й аргумент у цього графа ти ж леді й що з того, а я його ще розумною людиною вважала.

- А що на леді не можуть напасти чи що ?

- На леді та що ви таке кажете звісно ні. Та й взагалі вас точно зможе хтось захистити. – хотілося б мені сказати цьому генію життя як я мало не вмерла і якби не випадковість точно розпрощалася б із життям, але ладно.

- А вам не здається, що злодії не будуть чекати поки мене хтось рятуватиме?

- Пані Аделін, вчити вас магії в цьому ключі це не може бути тільки моє рішення, та й взагалі я його не підтримую, як хочете знати.  

- А хто в праві прийняти таке рішення?

- Його Величність Натан може дати мені таку вказівку. – ну я маю надію, що з Натаном я все ж домовлюся, бо він у мене справляє враження розумної людини, і я впевнена, що він таким і є.

- Добре я з ним поговорю.

- Ну тоді пропоную все ж спробувати зробити ліхтарик. – от наче в мене був вибір, ліхтарик або знову та сфера, звісно вибір був очевидний і явно не на користь сфери.

         Ліхтарик в мене вийшов не поганий я навіть його довгенько так потримала, не зрозуміло чи то його легше робити, чи то я вже більш якісно все це роблю. Ну в цілому результат був не поганий, але я все ж була трохи розчарованою, бо я розраховувала на те, що навчусь чомусь корисному, але ні. Проте тепер в мене є надія, що наступне заняття я проведу з користю.

Прийшовши до себе в кімнату після занять з графом я чекала на Натана, як ніколи. Все ж я дуже хотіла навчитися чомусь важливому, що, так би мовити, могло б врятувати моє життя у разі чого. Тому хвилювання наростало у мені все ж від того, що він скаже залежатиме все. Робитиму я ліхтарики чи все ж щось більш необхідне. Натана, як на зло, ніяк не було. Тому не витримавши я вирішила спробувати подивитися в майбутнє й дізнатися, що він мені скаже на моє запитання. Я зосередилась, представила конкретний момент й побачила. Натан здався мені, якимось дуже втомленим, мабуть, сьогодні у нього був дійсно важкий день. Я побачила як я питаю й отримую схвальну відповідь я була щаслива як ніколи. Мені подобалося, що я змогла викликати конкретну інформацію, що мені була необхідна, а ще тому, що все ж таки зможу вивчати магію так само як і чоловіки. Не встигла я як треба порадіти своєму успіху, як в кімнаті з’явився Натан. Він явно був втомленим як і у моєму маренні.

- Привіт, радий тебе бачити. – озвався чоловік, відриваючи мене від думок стосовно того чому він такий втомлений.

-  Навзаєм. В тебе сьогодні був важкий день?

- Так.

- То може не варто сьогодні займатися, може краще відпочинеш.

- А я й не займатимуся, це робитимеш ти, тому все нормально.