Глава 9

На обіді, як не дивно, було все спокійно. Лілі та Клара навіть не дивилися в мою сторону, що не могло мене не радувати, бо чесно кажучи мені однієї сварки з ними цілком вистачило. Говорячи ж про інших дівчат, то вони мене своїм поглядом просто спопеляли. Тут до мене почало доходити, а дійсно про що могли думати ці дівчата, коли я стільки часу проводжу з його Величністю. Певно вони впевненні в тому, що я його зваблюю, хоча на справді це зовсім не так, от тільки боюсь мені не повірять.

Після обіду ми з Натаном пішли в його кабінет, а я все думала як же сказати чоловікові, що наше надто тісне спілкування ставить мене в незручне положення. Все ж таки. Якщо двоє з дівчат на мене накинулися з такими погрозами, чому не можуть й інші. Для них це ж досить гарний шанс стати королевою, я вже мовчу про те, що чоловіком буде Натан, він і красивий і сильний до того ще й заможний явно кращий деяких із їхніх кандидатів у чоловіки. Тому дійсно треба, щось вигадувати, бо ці змії мене просто з'їдять і кісточок не лишать. До того ж я взагалі не хочу стати чиєюсь дружиною, навіть Натана. Я хочу додому у свій світ, от тільки останнім часом на мене навалилася така купа проблем, що я зовсім відклала пошуки шляху на Землю. В цьому світі над важке завдання вижити, а знайти шлях до дому, це буде наступним випробуванням. Для початку не погано було б розібратися з тим, що мене намагалися вбити, й цілком можливо спробують це зробити ще раз. Тому необхідно розвивати свої сили оракула, а мені ще й до них якийсь вогонь додали. Ну от мало в мене було проблем. Поки я розмірковувала про своє життя, ми дійшли до кабінету Натана. Де я одразу вмостилася на своєму улюбленому кріслі. Все одно ми завжди розмовляємо сидячи в них, тому сенсу стояти й чекати запрошення я не бачила.  

- В мене для тебе новина. – сказала я зручненько вмостившись у кріслі.

- В мене для тебе також.

- Новина, для мене і яка? Розказуй.

- З завтрашнього дня в тебе розпочнуться заняття з етикету, танців та історії. За необхідністю, буду додавати, ще когось. – заняття, не те щоб я не любила навчання, але етикет, танці дійсно, а чого тоді музику, співи не додали. Й взагалі, чому раніше мене всьому цьому не вчили, а зараз треба, що це таке.   

- Я соромлюсь спитати, а чого саме зараз? Ну раніше, якось моїм навчанням з цих надважливих дисциплін ніхто не займався, а тут тримайте.  

- Саме тому, що раніше ніхто тебе цьому не навчив ти й маєш вивчити все це. – вираз мого обличчя певно говорив сам за себе, ні ну дійсно. Я б зрозуміла, коли б мені в перший день сказали все це вчити, а зараз, стільки часу минуло, що змінилося.

- Чого не одразу, після того, як ви повідомили мені, що я нейселі мене почали вчити, а тільки зараз? – я вирішила озвучити своє питання, бо відповідь на нього мене дійсно турбувала.

- Я так розумію, твої питання ніколи не закінчуються?

- Правильно розумієте.

- Не знаю, я сумнівався в тому, що ти дійдеш до фіналу цих всіх випробувань, й взагалі не думав, що у разі чого захочеш виходити у світ. – от цікаво, а що зараз змінилося? Ну правильно він все думав, зараз то чого змінювати рішення. Перше враження його не обмануло, він явно робить помилку якщо вважає, що я буду тут ходити по якихось світським заходам в пошуках чоловіка. Ні, ні, в пошуках шляху додому можливо, а от в пошуках чоловіка точно ні.

- Ну так ви правильно думали. Чому, ви змінюєте своє рішення? Воно мені дуже симпатизувало. – на мої слова він так посміхнувся, наче я якийсь жарт сказала, а я, між іншим, була дуже серйозною.

- Це аж на стільки ти вчитися не хочеш?

- Та до чого тут вчитися. Вчитися я хочу, але не етикету, танцям, це не потрібні для мене знання. Я не буду ними користуватися.

- Повір у цьому світі, це одні з найнеобхідніших знань. Так, а яка новина була для мене. – я зрозуміла, тут сперечатися марно, він вже вирішив, що мені необхідні ті знання, значить я їх все одно отримаю.

- Ну твою вона навряд перевершить твої, але все ж. Я сьогодні випадково виявила, в себе скоріше за себе здібність до керування вогнем.

- Чудово, тоді я розпоряджуся й в тебе будуть заняття й зі стихійної магії. Що ж я вітаю тебе тепер ти можеш спокійно казати, що ти стихійниця й не викликати непотрібних підозр.   - він правий, а я навіть і не подумала, що це врятує мене від непотрібних підозр з приводу того, що в мене може бути якась магія.

- Дякую. В мене до тебе, ще одне прохання.

- Яке? Попереджаю одразу скасовувати які не будь уроки я не збираюся.

- Я й не просила. Дівчата, вже на мене надто косо дивляться. Вони припускають, що я навмисно проводжу час з тобою, щоб вийти за тебе. Я розумію, усю безглуздість ситуації, бо це звісно не так. Проте ти не міг би придумати, як мені вчитися, не викликаючи ненависть з їх сторони.

- Добре. Я щось придумаю. А тепер тримай, почитай можливо знайдеш тут те, що допоможе зі здібностями оракула. – мені простягли щоденник, чому я була безмежно рада. Я вже давно хотіла його почитати, тому була дуже рада нарешті розпочати його вивчення. Все ж я маю надію він допоможе мені розібратися зі своїм даром.

 «Жити королевою доволі важко. Саме ти відповідаєш за життя підданих й робиш його або нестерпним або навпаки гарним. Така влада це велика відповідальність саме тому її необхідно нести з гідністю.

Побачивши вперше Радоміра я навіть і не думала, що колись вийду за нього заміж, він був занадто власний, занадто зверхній. Проте коли я дізналася його по більше я навіть і не помітила як закохалася. Як сьогодні пам’ятаю останній день випробування, коли артефакт повинен був обрати дружину. Я хвилювалася так сильно, що словами не передати, я й хотіла стати його дружиною й боялася відповідальності яка на мене після цього чекає. Згодом я зрозуміла одну річ, коли поряд з тобою коханий чоловік, ти зможеш впоратися з усім.