Глава 8

Натан

Вона пішла, а в мене було сьогодні ще купа справ. На неї напали не просто маги, і це мене неабияк турбувало. На жаль вдалося схопити тільки одного, тому ніч буде довгою. Я повинен дізнатися хто їх найняв, бо інакше не знаю як зможу її захистити.

Сьогодні, коли я відчув, що вона кличе на допомогу, перше що спало на думку – вона просто захотіла мене перевірити. Якби це було б так, але ні.  Побачивши чоловіка, котрий стояв зі сферою у руках, ще секунда й Аделін могла постраждати, я думав, що вб’ю його. Вона дивилася на нього, так зухвало, здавалося вона зовсім не боїться його, але я відчував, що це не так. Її зухвалість, сміливість це була маска, дівчина була налякана, проте намагалася не показувати свій страх, що не могло не викликати подиву. Будь-яка інша на її місці плакала, билась в істериці, благала не вбивати, але вона, Аделін не показувала свою слабкість, що не могло не захоплювати. Дракон всередині ревів вимагаючи дати йому волю й просто тут на місці вбити цього покидька. Проте я не міг дати слабину, не міг уступити йому, тут і зараз якби я обернувся, постраждав би не тільки нападник, але й Аделін, а цього я просто не міг допустити.

Я відкинув його з такою силою, що звичайний маг більше б не підвівся, а цей ні. Встав, ще й спробував атакувати, проте він хоча й був магом, проте його сил явно не вистачило б для змагання з драконом. Я відчував як гнів починає наповнювати мене, це були не лише мої емоції, але й дракона, чоловік же своїми спробами напасти тільки додавав масла до вогню. Якби не Аделін, я не знаю чи зміг би втриматися від того, щоб просто тут на місці його не вбити, але вона вирвала мене з виру цих емоцій. Навіть в такій ситуації вона не розгубилася, а подумала про інших, про тих кому саме зараз потрібна допомога. Спогади про сьогоднішні події були надто не однозначними, вранці він був такий злий, що готовий був вбити кожного на своєму шляху, проте зараз, зараз я відчував умиротворення. 

Не знаю ця дівчина, вона постійно змушувала мене посміхатися, навіть сьогодні коли все це звалилося на мене наче якийсь непідйомний тягар. Поки вона сиділа в кабінеті й намагалася приборкати свої сили, я просто дивився на неї, хоча збирався працювати, але чомусь коли Аделін поряд так важко сконцентруватися на тому, що робити треба й так хочеться просто розмовляти з нею.

Зараз спускаючись сходами замку, в мене були якісь занадто двоякі відчуття. Проте я не можу дозволити собі слабкість, я повинен дізнатися якнайбільше, бо від цього залежить не лише життя Аделін, але й можливо інших нейселі.

- Ваша Величність, нападник знаходиться в цій камері, його ще ніхто не допитував. Бажаєте, щоб я когось покликав. – доповів мені охоронець біля дверей

- Ні не треба, я сам. – я хотів це зробити сам, оскільки як то кажуть, якщо хочеш зробити щось як слід зроби це сам.

- Прийшов, а то я вже тебе зачекався. – сміючись йому в обличчя, сказав цей чоловік мені, як тільки я ввійшов.

- О ну раз ти так чекав, то я вже тут.

- Ну, ну і що ти хочеш? Невже ти правда думаєш, що я тобі щось скажу? Я прекрасно знав куди йду й чим все це може закінчитися. Тому не витрачай часу просто вбий.

- Ну тут я сам вирішуватиму, витрачати мені час чи ні. - чоловік й справді був міцним горішком. Він не хотів нічого говорити. Й в мене виникла одна цікава думка, скоріше за все він дав присягу, і якщо щось скаже вмре. Тому він й не говорить. Але на превеликий жаль цього чоловіка я був менталістом. Як виявилося він теж, нападник пробував йому протистояти, але в нього просто не було шансу, бо протистояти дракону, це безглуздо.

Я наткнувся на якийсь спогад, який він так намагався захистити, але все ж. Там було двоє чоловіків. Його полонений і ще хтось, але він стояв спиною, тому сказати хто це було не можливо. Проте їх розмова, її я тепер не забуду ніколи, навіть ураховуючи той факт, що я почув не все.

-Теодоре, вона має вмерти. – сказав невідомий чоловік, його голос видавався знайомим, але хто це був я ніяк не можу згадати.       

- Звісно, ваш наказ буде виконано, можете не перейматися ми впораємося.      

- Дивись я на тебе розраховую. Знаєш, що робити якщо тебе впіймають?

- Авжеж.

- Ніхто не має знати, що ми хочемо знищити нейселі Натана.

Раптом мене просто викинуло із спогадів, чоловіка. Він помер. Я був прав, він дав присягу, й того, що я дізнався стало достатньо, щоб чоловік помер. Хотів би я сказати, що мені його жаль, але ні. Він ледь не вбив Аделін, і йому дуже пощастило, що він так легко відбувся. Сьогодні був важкий день і те, що я сьогодні дізнався мене просто неймовірно злило, але необхідно було брати себе до рук й думати як захистити Аделін, як захистити інших нейселі.

***

Сьогодні був дивний день. Напад, смерть сторожі я думала все це виб’є мене з колії, але чомусь напади долі лише загартували мене. Я нарешті зрозуміла те, що в цьому світі необхідно боротися за власне виживання й усвідомила те, що я буду боротися. До того ж мені взагалі не подобався той факт, що на мене напали, але я дуже хочу це дізнатися й тепер в мене є ціль для чого навчитися користуватися своїми силами. Щоб цей нелюд заплатив за життя котрі за його наказом були сьогодні відібрані. Мої здогадки підказують мені, що до цього всього якимось чином доклав руку жрець та чоловік з яким він розмовляв.  Чудово пам’ятаю те.. що він сказав, що виявивши потенційних претенденток в дружини від них можна буле легко позбутися, от тільки доказів у мене не було. Навчаючись на правоохоронця я дуже гарно засвоїла, що коли в тебе не має доказів, будь ти хоч сто разів правий ти програєш. Тому я все ж сподіваюся, що завдяки своїм силам я зможу довести провину цих чоловіків, проте для цього необхідно працювати й багато. Добре, що у своєму житті я добре засвоїла урок впертості, оскільки зараз він мені дуже знадобиться. Саме з цими думками я й заснула.