Глава 4

***

         Всі сиділи за столом очікуючи господаря, котрий до того ж ще й запізнювався. Між іншим, погана звична змушувати на себе чекати, особливо коли це стосується чоловіків. Коли нарешті він зайшов я була вже настільки рада, бо це все скоро завершиться. Ну не подобається мені сидіти тут в такій тісній компанії. Він і купа дівчат ну це якось таке собі, мені не подобається.

- Смачного всім. – сказав нам наш наречений.

- Навзаєм. – серед дівчат відповіла лише я за що отримала докірливий погляд від кожної. Ні ну а що це звичайна люб’язність. Про таке слово ніхто раніше не чув чи що?

         Їли ми в тиші, навіть ті дівчата, котрі вчора розважали чи то відривали від страв його Величність учора мовчали. Певно всі були втомлені та так само як я мріяли про ванну та сон. Все ж таки майже цілий день у дорозі, плюс ще якісь там випробування.

- Я радий, що всі ви достойно пройшли випробування. Дякую вам за це. – сказав його Величність відриваючи свій погляд і увагу від стейка який лежав у нього в тарілці. 

- Хіба могло бути інакше. Ми всі намагаємося бути достойними вас. – відповіла Лілі, ну я про таких би сказала підлабузниця, але комусь таке подобається, що ж вже поробиш. На її відповідь наш спільний наречений подарував їй невпевнену посмішку.

- Радий був з вами всіма побачитися, але я мушу вас залишити. – о ну все це знак, що вечеря завершена і я можу нарешті йти. Бо сидіти тут взагалі бажання не було.

- Дозвольте? – простягнув мені руку його Величність. З якого це дива? Чому мені? Ні ну після цього мене ці дівчата точно з'їдять і кісточок не залишать. 

- Звісно. – встаючи відповіла я, в мене навіть вибору не було, це так само потав його сьогодні той жрець.

- Бачу ви звикаєте до тутешніх традицій. – сказав Натан, як тільки за нами зачинилася двері їдальні.

- Я теж бачу як ви турбуєтеся, про своїх нейселі. Так що доводиться самостійно вижити в тому тераріумі в якому я опинилася з вашої милості. – ні ну а, що жіночий колектив то завжди тераріум, я це знаю з власного досвіду.

- Вам хтось погрожував? – зі здивуванням чи то з занепокоєнням запитав він.

- Ні. Але все, що я дізнаюся про ваш світ мені не подобається від слова взагалі. Особливо про якісь там випробування в день їх початку. – це був камінь, так би мовити, в його город. Бо дійсно про такі речі необхідно попереджати заздалегідь.

- Ви праві, я мав бути до вас більш уважним. Необхідно виправлятися, тому завтра після обіду я запрошую вас на прогулянку. Покажу вам місто, розкажу, те що вам буде цікаво. – я не це мала на увазі, можна було б просто записку відправити. От просто хто мене за язик тягнув.

- А хіба вас не має інших справ, окрім як вигулювати мене. Не хочу заважати вам. – я спробувала тактично піти від наміченої зустрічі. На що його Величність подарував мені свою посмішку.

- Не переймайтеся, в мене для вас знайдеться вільний час. – і хто тут переймається. Я просто не дуже хтіла з ним кудись їхати. Але треба шукати позитивні сторони, я хоча б місто побачу, цікаво все ж таки як тут живуть люди. 

- Як вам буде завгодно.

- Ну тоді до завтра, вимушений вас залишити. Самі розумієте справи.

- Звісно.

Чоловік повернув у перший коридор на нашому шляху, а я йшла далі до своєї кімнати. Скоро мене наздогнала й Тата, сьогодні вона проводжала мене в їдальню. Прийшовши до кімнати я прийняла ванну й лягла спати, в мене просто не було сил на книги. Ранній підйом все ж таки дався в знаки, плюс дорога. Тому заснула я дуже швидко.

***

Сніданок все ж таки я провела у себе, що мене дуже радувало. До того ж я сьогодні нарешті виспалася й почувалася просто на відмінно. Тому поснідавши я прийнялась поринати у світ знань. Напевно найкраще вміння, що я здобула в університеті так це вміти в тексті бачити головне й пропускати воду. Саме це вміння мені найбільше знадобилося, коли я почала читати далі про нейселі. Там розповідалося про якості котрими повинна володіти майбутня дружина, про те що вибір робить артефакт родини та суперечити йому не можливо, про тих хто колись був дружиною визначного дракона. До речі Аріадна, та сама яка тут була революціонеркою тут теж була згадана. Проте нічого суттєво нового про неї я не дізналася.

Я вже думала відкласти книгу якомога далі, й почати вивчати наступну, коли мені на очі потрапив розділ «останнє випробування для нейселі».  Нарешті, хоча б щось важливе. І так, що я дізналася з цього розділу:

1.Останнє випробування найважливіше, саме від нього залежить хто саме стане дружиною

2.Вибір знову ж таки залежить не від чоловіка, а від артефакту (от в мене виникає цілком слушне питання чому не можна одразу обрати дружину з його допомогою, навіщо якісь там нейселі. Ну хіба не простіше було б одразу обрати дружину ну то й все, хоча в цьому світі логіка мало де працює) 

3.У останньому випробуванні будуть брати участь три дівчини. При цьому вже їх визначатиме саме майбутній чоловік (Ну прямо якийсь фінал випробувань і так бронзу отримує ну щось на кшталт того в мене було в уявленні, хоча як воно там ужитті буде поки не зрозуміло)

4.З обраною нейселі дракона з’єднують незламні ланцюги котрі об’єднують на завжди їх життя й таким чином продовжують життя дружини. (як на мене, то я б сказала, що це радше стилістичний зворот, але у цьому світі можливо все).