1 Розділ

-Тату ти не можеш цього зробити!- кричу я не самовитим голосом на людину, яку рахувала найріднішою.

-Можу і зроблю. Ти маєш вийти за нього. Або ми всі политемо на самісіньке дно. 

-Та хоч у пекло. Я не вийду за нього. Все крапка.

-Ну раз так то в тебе більше немає тата. Можеш котитися на всі чотири сторони.- ось так значить? Гарний поступок з його сторони. Маніпуляція. Знає, що крім нього та меншої сестрички в мене нікого більше немає. Знає і б'є прямо в серце.-І так, з сестро не дам бачитися.

-Тобто? Батьку Лізу сюди на вплутуй. Не смій!

-Ще й як посмію. Якщо для тебе просьба батька нічого не означає...

-Тату не просьба, ти мене власноруч віддаєш заміж за людину, яка завдала мені стільки болю. 

-Ця людина і завдала мені біль, але заради вашого майбутнього я маю це зробити.

-Майбутнього? Ти про яке саме майбутнє? З тим чоловіком в мене майбутнього немає. 

-Доню, я все розумію-підійшов до мене і приобняв за плечі-я розумію, але й ти мені зрозумій. В мене більше немає ніякого виходу. 

Господі поможи мені. Як мені тепер з цим жити. З одного боку я можу просто послати і піти, а з іншого тато правду каже. Потрібно думати не тільки про своє майбутнє, а й про його та Лізи. Але як це можливо? Я не зможу витримати цього. Після стількох років забуття знову в теж саме небуття. 

-Гаразд, я згідна. 

-Дякую. 

Батько легко мені обняв і підсунив мені, якісь папери. 

-Це що? 

-Згода на шлюб, і щоб не сталося ти вийдеш за нього. 

-Тобто?

-Я сам спочатку не зрозумів поки мені той не пояснив. Це документи про те що на період підготовки до весілля, яке відбудеться через кілька днів ти не повинна відмовляти, або бути замічена кимось з іншим чоловіком. 

-Це що якісь дитячий садочок? 

-Не знаю, але просто підпиши і все. 

Ну точно дитсадок. Я підписала документи і відкинула ручку як подалі від себе. 

....

Я приїхала до своєї квартири і видихнула з полегшенням. Ну як зі мною могло це статися? Навіщо він знову появився? Через стільки років ятрити цю рану,яка ледь зажила. Але колись я була щаслива з цією людиною. Поки не дізналася про його зраду. Подвійну зраду. Люди яких я любила понад усе на землі. Двоє людей, а стільки болі принесли ніби тисячу. Океан сліз пролито через них. А він просто повертається, заставляє батька видати мене заміж за нього, і ще й ставить ці дурні умови. Нічого побачу як він тепер будеш мучитися. Якщо в нього є хоч крапка совість, або хоч появилася то він буде шкодувати про це. Я захопилася своєю ненависть, що не замітила як хтось звонить у двері. Відкривши двері, я побачила кур'єра і з моїми улюбленими квітами. Він мило їх віддам, дав підписати квитанцію і зник не відповівши від кого. Зайшовши у кухню і помітила маленьку запуску. Яку прочитавши викинула цей віник прямо у смітник "ну, що кохана почалася нова гра. Я повернувся, надіюся ти дуже рада." Серйозно? Він посмів прислати квіти і щей називати мене коханою.Ну нічого КОХАНИЙ почнемо гру тільки за моїми правилами. 

Вранці я мала зустрітися з подругою і розповісти їй це все, але в неї з'явилися справи за містом і написавши щоб я пояснила їй в повідомленнях коротко і ясно. Я й пояснила, дуже коротко і ясно. 

*Соломія:Я виходжу заміж за Максима Левицького

Маринка: Вибач, шо? :

Соломія:Так Маринко, тобі не почулося і в тебе не поганий зір. Я виходжу заміж за цю людину. Подробиці після твого приїзду. Люблю цілую. 

І вимкнула телефон поки вона не почала атаку дзвінків. Ну що ж, Маринці сказала тепер і Кості можна було б. Костя це остання чоловіча стать, які й я довіряю. Я знайома з ним з дев'ятого класу. Тоді всі тикали пальцями на нас і казали, що ми гарна пара. Хоча я так не важала. Зустрівши Максима в моєму життя стало мало Кості. Я уникала його в школі, на вулиці і навіть у його домі коли ми з батьками приїжали до його сім'ї. Наші батьки були друзями і навіть самі сватали нас. Батько говорив,що йому всеодно з ким я буде головне щоб я була щаслива. І я йому вдячна за це. Але щоб там не було в минулому зараз немає ніякого значення. Костя зараз для мене одна з найрідніших людей. І в мене з ним немає відносин, як думають інші люди коли нас бачать. В нас просто дружній секс. Смішно звучить, але це так і є. Перший раз коли ми переспали було по п'яній, але не він не я про це не жаліли. Я знаю, що йому подобаюся як жінка. Знаю і мені це навпаки не подобається. Але він сам прекрасно розуміє, що після Максима я нікого не полюблю. Скільки він не залічував цю рану вона всеодно кровоточить. І мені боляче від розуміння, що я не можу дати йому більше. На що він і справді заслуговує. Якби не він і не Маринка мене більше не було б тут. Я просто вбила б себе в той же день як дізналася про зраду коханого чоловіка і близьку мені людину. Але в останню мить Костя можна сказати врятував мене. Він кричав на мене ніби я дитина, яка втекла з садочку. Після цього випадку в моїй квартирі було чергування, щоб я по їх словах нічого з собою не зробила. Я знаю, що повелася як маленька дитина, але в той момент мені здавалося, що це було найкраще рішення з цієї ситуації. Цілий рік я ходила до психіатра, відвідала куча психологів. Ну як відвідала мене туди тягали як ляльку. Але я дякую їм обом, що не покинули мене. І тому Кості мені буде дуже важко це розповісти. Його покладені сили були даремні. І можливо краще йому про це заре не розповідати. Тому я поїду додому і відпочину, як слід. 

Приїхавши і вімкнувши світло моє серце ледь і пішло в п'ятки. Переді мною сидів Максим, а на його колінах лежав букет вточ такий як викинула вчора вечері. 

-Привіт Соломко.-ці темні очі і ця зухвала посмішка.