ШЛЯХ ДО КАЗКИ

Світло проникає сюди тільки крізь щілини в даху, пил усюди шаром у пів пальця. Знайти на старому горищі стару скриню більш ніж передбачувано. Але щоб у скрині було щось живе?..

Ганс похитав головою.

Збентежений, він сів на підлогу. Заскрипіли дошки. Хлопчик скривився, подумавши про те, що сестра його обдурила, — не може бути тут ніякого брауні! «Повір, повір, — тараторила вранці Аніта, — я чула, як стукає веретено! Але скриня зачинена, а я злякалася!

Треба допомогти нещасному вибратися...

І ось Ганс сидить перед відкритою скринею, в якій тільки пил і старі ганчірки. Ніякого веретена, а тим більше — домовика, немає. Нянька розповідала їм, що пустотливий дух живе в кожному будинку, невже старенька вигадала все це? Хлопчик ще раз уважно оглянув ганчір'я і зачинив ковану кришку. Казки! Все це казки! І як він міг повірити в те, що брауні пряде тут свою пряжу?

Струсивши штани й поправивши збиту хустку на шиї, Ганс попрямував до сходів. Раптово позаду нього щось стукнуло, хлопчик обернувся й побачив, що кришка скрині сама по собі відкрилася. Здійнявся пил і ледь чутно зазвучала музика, ніжна і крихка, немов сотні маленьких дзвіночків дзеленчали в сутінках.

— Що ти тут робиш? — почулося знизу, і все стихло. Скриплячи, по сходах піднімалася нянька у своєму незмінному чепчику й синій вовняній сукні.

Ганс сумно подивився на скриню. Нянька злякала чари.

— Я шукав свій м'яч, — відповів хлопчик і підійшов до неї. Нічого, він ще встигне зустрітися з брауні! Тільки потім, коли всі будуть спати... Адже він відкрив скриню, а це означає, що домовик тепер вільний.

А з-за скрині, коли кроки хлопчика і його няні стихли, визирнув маленький чоловічок.

— Дякую, — пробурмотів сивий кошлатий брауні, відклавши вовну вбік. Він акуратно поправив свій зелений кафтанчик, обтрусив пил з чобіт і посміхнувся. Здається, він знайшов друга.