КВІТКОВІ ЕЛЬФИ

Старовинний особняк моєї бабусі, в передмісті Лондона, в Хемпстеді, з гаражем і стоянкою на вулиці, із заскленими терасами і чарівним садом з фруктовими деревами і клумбами, засадженими трояндами, ліліями й тюльпанами, дихає чарами і вікторіанськими таємницями. Мальовничі, вкриті буковим лісом зелені пагорби дарують відчуття, що казка живе поруч з нами. Минулого літа я бачила в саду крихітних фей з яскравими крильцями. Схожі на метеликів, в одязі з пелюсток троянд кольору ранкової зорі, прикрашеному блискучими камінчиками, з довгим волоссям, що здалеку здавалося тонкою павутинкою, феї гралися серед ромашок і лілій, легко пурхаючи між квітами. А на горищі — готова присягнутися — ночами волає цілком добродушна примара. Зрозуміло, я обшукала всі шафи й комори в будинку в пошуках входу в чарівну країну. Поки що мої пошуки були марними, але впадати у відчай було зарано.

* *

Одного вечора я сиділа в камінній разом з бабусею і слухала її розповіді про привидів і фей. Висока, з гладким сивим волоссям, завжди зібраним у строгу зачіску, з добрим поглядом вицвілих зелених очей, що здавалися на її зморшкуватому обличчі шматочками скла, — в юності вона була дуже красива. Мама вважає, що я схожа на неї, — висока й худорлява, з темними кучерями й малахітовими очима на вузькому обличчі.

Високі стелі кімнати тонули в сутінках дня, що закінчувався, карнизи й кам'яні сходи були прикрашені штучними квітами — камінна кімната здавалася замковою залою зі старої казки. Меблі в ній були з самшиту, у строгому вікторіанському стилі. Крізь туман, що вкрив сад, мені ввижалася посмішка чеширського кота, що зависла в повітрі серед білих у темряві стовбурів. У цьому будинку оживала казка, вона кликала мене у світ примарних пагорбів і зачарованих лісів.

— Емма, хочеш, я розповім тобі про тюльпанових ельфів? — тихо запитала бабуся, відкладаючи вбік в'язання. І, коли я кивнула, продовжила: — Ця історія сталася з твоєю прабабусею. Наш будинок стоїть на краю ельфійського поля, де в траві видніються зелені кола. Люди говорили, що ці чарівні кільця з'являються від того, що ельфи ловлять лошат і скачуть на них — коло за колом, всю ніч. Але моя матінка думала інакше. Наш сад завжди був повний запашних квітів. Там росли лаванда й м'ята, лілії й розмарин, левкої та гвоздика, незабудка й рута. Але найкрасивішою в ті часи була клумба з тюльпанами, за якою матінка особливо ретельно доглядала. Одного літнього вечора, коли повітря було напоєне ароматом білого бузку, що ріс у матінки під вікном, її розбудили дивні звуки. Спочатку вона подумала, що це в гілках в'яза сичить сова, але незабаром зрозуміла, що не під силу хрипкій сові видавати такі безглузді звуки. Вирішивши, що це більше схоже на колискову, матінка із задоволенням слухала чарівну музику. Потім вирішила встати й подивитися, що відбувається в саду. Осяяні бляклим світлом місяця, яскраві тюльпани погойдували своїми голівками в такт чарівній мелодії. Те ж саме повторилося й на другу, і на третю ніч. Тут вже матінка зрозуміла, в чому справа. Це ельфи приносили в її сад малюків і укладали спати в тюльпани. І вона вгадала — діти засинали, а їхні батьки вирушали танцювати на поле. Зовсім не лошата витоптували кола на зеленій траві, а самі ельфи, коли під звуки чарівної музики кружляли в танці. Але тільки-но починав червоніти горизонт, ельфи поспішали в сад за своїми дітьми та зникали в пагорбах. Незабаром матінка помітила, що тюльпани не в'януть так швидко, як інші квіти в саду, їй навіть здавалося, що вони ніколи не відцвітуть. З того часу в нашому саду й заборонено рвати квіти. І дотепер ельфи заколисують своїх малюків на тюльпановій клумбі...