ЧОРНИЙ САМАЙН

Коли настає чорний Самайн, духи лісу танцюють біля високих багать, розкладених на пагорбах. Суха обмерзла трава тонко дрижить в тиші, немов вітер грає на дзвіночках, розвішаних на гілках старої ялини. Дерево скрипить, важко зітхає, і білий пугач на верхівці зеленими очима дивиться на кривавий захід сонця, що палає червоним сяйвом над темною гущавиною.

... Коли настає чорний Самайн, відьми танцюють навколо багаття в зелених і червоних сукнях, прикрашених горицвітом і гілочками полину, відьми кидають у вогонь бересклет і вереск, шепочуть заклинання серед жовтих хмар дроку, що розрісся по пагорбах. І кружляють навколо полум'я з відьмами духи-охоронці – кажани, чорні коти... кружляють по траві вужі і спритні ящірки сидять на моховитих каменях. Одна з відьом – юна, тендітна, світловолоса – сидить осторонь, дивлячись на палаючий ліхтар, а на плечі дівчини примостився нетопир. Хто вона, звідки прийшла до вогнищ Самайна? Тут всі – безіменні незнайомки, які вранці будуть удавати, що ніколи раніше не зустрічалися. А поки – танцюй, відьмо, танцюй!

…Коли настає чорний Самайн, люди ховаються у своїх будинках, замикаючись на засуви, зачиняючи віконниці. Люди палять свічки й моляться світлим богам, щоб захистили вони їх від нечисті, що виповзає в цю ніч з темряви. Морок стукає у вікна, але захисні обереги й вінки з трав бережуть людей. Самайн стукає у двері, але доріжки з солі та осикові хрести рятують людей.

Не відчиняй двері.

Не виходь у ніч.

Не відгукуйся, хто б не прийшов під твої вікна.

Мертві приходять за живими, мертві тужно стогнуть і ридають, мертві танцюють у місячному світлі, і поклик їх сильний... Хто знає, хто піде цієї ночі проклятими стежками в безодню? Хто стане на шляху дикого полювання, що мчить місячною дорогою по чорнильному небу? Кого забере назавжди пізня осіння північ?

Не ходи. Не відгукуйся. Мовчи...

Чиясь наречена плаче під старою яблунею, з жахом в мертвих очах дивлячись на кам'яний будинок, куди їй немає ходу. Тріпотить ганчір'ям її саван, біліють кістки, що прорвали тонку шкіру, і червоними трояндами розквітають криваві рани на вузькому, колись красивому обличчі, сочиться смола з очей. Смердючий запах несеться вітром, пахне гниллю, старим деревом, пахне цвинтарем і розритою могилою... Чорний Самайн прийшов. І мертві прийшли за ним.

... Юна відьма пускається в танок біля великого багаття, яке дивною лілією розквітає в темряві, і тремтить на вітру поділ її чорної сукні, і золото довгого волосся ллється хвилями по тендітним плечам, і маленький кажан літає поруч, і пронизливий писк тане в імлі.

Чорний Самайн іде...