Сидхи

У потаємному, прихованому туманами безчасся світі Чарівних Пагорбів, званому Сиди, мешкають лицарі Туата. Вони — уособлення беззоряної ночі Самайна і яскравих вогнищ Белтайна, вони — боги для смертних. Але навіть боги роблять помилки. Сиди і світ людей розділені, Сиди – це світ тіней, зворотний бік Пагорбів. Туата вільні залишати Сиди, вільні забирати смертних – але чи завжди вони праві?.. І чи не послідує покарання?

Одного разу з туманної імли, що опустилася на долину Аннандейла, виїхали два вершники в зелених плащах і червоних беретах. Обличчя їх були прекрасні і здавалися висіченими з мармуру, очі – променисті, немов увібрали в себе світло зірок, але сумні були їх погляди, поникли плечі. Непосильне завдання доручив їм повелитель Сидів. Доручив він їм повернути в пагорби свою дружину Етайн, яку викрав король людей Еохайд. Нечувано – смертний насмілився втручатися в справи чарівного світу, насмілився образити короля Тата!

Об'їхали лицарі всі землі підмісячного світу, але не змогли знайти зниклу. На їх щастя, зустрівся їм у дорозі друїд – вказав він на Сид Брі Лейт. Саме біля нього ховався Еохайд від помсти короля Туата.

Але коли з'явилися лицарі в намет короля людей, їх спіткало розчарування – Еохайд відмовився віддавати Етайн, але запропонував передати повелителю Туата, що поверне йому дружину, якщо той впізнає її серед інших дів.

І в призначений час з Сиду короля Туата виїхала кавалькада лицарів в червоно-зелених вбраннях, з'явилися вони до вказаного Еохайдом місця – галявини, на якій ріс старий дуб в сім обхватів. І чекали під його кроною розлогою десять дів – всі на одне обличчя, в сукнях білосніжних.

Король Туата зліз з коня, підійшов до дівчат, вдивляючись в їхні обличчя, але чи то його кохання не було сильним і міцним, чи то чари короля смертних виявилися сильнішими, та тільки гість із Сиду не зміг впізнати свою дружину. Він помилився, вказав не на ту дівчину.

Так і поїхали Туата ні з чим, посоромлені королем Еохайдом.