Сади Багдада

Сади Багдада

У садах Багдада тиша, благодать райська. Шепочеться з вітром олеандр, пелюстки ніжно-білі землю встеляють, ніби сніг на півночі. Лілеї млосно й солодко дурманять ароматами, а кришталевий купол неба пронизливо синій, яскравий від шовкових тканин, що їх із країни сонця, що сходить, завезли. Виводять птахи казкові рулади, сонце пестить сади, і здається, наче промені його мідяними потоками по зелені ковзають, ллються в пишні трави золотом, розсипаючись монетками жовтих квітів.

Нудиться в красі й розкоші полонянка з півночі далекої. Прозорі озера — очі її, обличчя світле, ясне, а коси місячним сріблом світяться, у жодної наложниці немає таких. Любить свою пташку шах, ніжить, балує, камінням самоцвітним обдаровує. Усе доступно їй, варто лише сказати про те. Усе — крім свободи. І тужить полонянка, і гасне погляд її, і темніє обличчя від горя. Ніщо не тішить нещасну. Бачить вона перед поглядом уявним пологі пагорби своєї батьківщини, бачить простори безмежні, ліси густі. Бачить нареченого статного та пригожого — у крові його бачить, він лежить на дорозі запорошеній. Батька з матір'ю бачить — як руки до неї тягнуть, плачуть гірко... Та тільки де тепер пташка їхня? Ніколи не побачиться вона з ними, не обіймуть бідолашну руки рідні.

Бачить шах печаль її, але не може її розвіяти, ніяк не розрадити діву.  І вирішив повелитель дивину наложниці своїй коханій дістати. Чув про птаха золотого з пір’ячком з каменів самоцвітних. Жила вона біля моря синього, на горі скелястій, серед садів апельсинових. Відправив шах гонців у всі краї з проханням птаха йому привезти, обіцяв за те багато злата і земель віддати. Знайшли птаха йому, в саду його своєму шах випустив, щоб співом він діву північну розважав та втішав.

Але не міг птах той чарівний у неволі жити, як і наложниця прекрасна. І навесні скинув він своє перо діві, і тільки-но взяла його в руки полонянка шаха, як сама птахом обернулася. Заспівала вона та слідом за рятівницею своєю полетіла. До матері з батьком.

Горював шах довго, все втішиться не міг, та не повернути час назад, не повернути красуню...