Прекрасний Принц

 Висока вежа пронизувала гострим шпилем сизі хмари, що кружляли зграями чорних птахів над Зачарованим лісом. Густі зарості шипшини, усіяні дрібними рожевими квітами, тремтіли, обіймаючи сірі стіни тонкими своїми гілочками. Звісивши довгу косу з вікна, Принцеса тужила, нудьгуючи дивилась на сіру імлу, що клубочилася вдалині.

Пагорби зливалися на горизонті з темним небом, і було вже не зрозуміти — де небо, а де — земля. «Напевно, моєму Принцові за такої погоди приємніше пити ель у корчмі», — подумала Принцеса, і відійшла від вікна, щоб переплести косу, — коли її рятівник з'явиться в Зачарованому лісі, вона має бути найкрасивішою! Сріблясті пасма кільцями впали на підлогу, а Принцеса, наспівуючи пісеньку, яку чула від матусиної фрейліни, почала розчісувати своє довге красиве волосся...

Уже стемніло, коли Принцеса, уклавши важкі коси, статечно й величаво спустилася в кухню, до палаючого вогнища. Волохаті брауні метушилися біля столу, займаючись чорничним пирогом. Побачивши господиню, вони тут же поспішили налити їй трав'яного настою в її улюблений глиняний кухоль. Принцеса подякувала і задумливо подивилася на ягоди — темно-сині, з блакитним нальотом, вони раптом здалися їй уособленням її майбутнього життя. Життя заміжньої пані, сповненого турбот і клопотів. Із сумом подумалося, що не тільки бали й королівські полювання чекатимуть на неї, коли вона стане дружиною Принца, а й турбота про замок і слуг. І від цієї думки Принцеса засмутилася, адже вона так звикла до своєї вежі та її сутінкової тиші, так звикла байдикувати, виспівуючи пісні й танцюючи у світлі свічок... Тільки маленькі духи в червоних ковпачках ділили з нею її самотність, допомагаючи в усьому.

Уявивши, що опиниться в галасливому замку, повному людей, Принцеса заплакала. І такі гіркі були її сльози, що не витримало серце феї, яка жила в шипшині. Крихітка випурхнула зі своєї квітки й підлетіла до віконця кухні, де брауні намагалися втішити Принцесу. Але вона лише голосніше плакала, ніс її почервонів, а повіки стали важкими й теж червоними. Ох, якби Принц побачив її зараз, можна було б не боятися турбот заміжньої дами. Він би не повірив, що вона та сама прекрасна Принцеса.

Але фея так полюбила цю красуню, що одразу придумала, як допомогти Принцесі — адже та була такою гарною, і не хотілося псувати це чарівне личко чаклунством!

Вислухавши квіткову фею, Принцеса одразу припинила плакати й радісно плеснула в долоні — так їй сподобалася пропозиція крихітки чарівниці! Тепло попрощавшись із брауні й подякувавши нежданій помічниці, Принцеса вирушила у свої покої, щоб вдягнути найгарнішу сукню — з переливчастої темно-зеленої тафти, що при світлі місяця здавалася бузковою. Опали і змійовик прикрасили лебедину шийку і тонкі зап'ястя, а сріблясте волосся стягнув аметистовий вінець. Все, тепер вона готова!

І Принцеса величаво спустилася до камінної зали, вкритої синіми тінями, що клубочилися в сутінках кімнати. Було трохи страшно, але набагато страшніше здавалося покласти на себе відповідальність за чуже королівство. Ну як вона, зовсім ще дівчисько, не привчене до життя в палаці, дівчисько, що виросло в глушині Зачарованого лісу, зможе стати гідною Королевою? І Принцеса сіла в крісло, чекаючи на фею. Невдовзі та влетіла у вікно, а з місячного променю на очах здивованої Принцеси, з'явився її двійник — дівчина зі сріблястим волоссям і променистими фіалковими очима, з мармуровою блідою шкірою, у переливчастій зеленій сукні.

— Ох, чарівна фея! Дякую тобі! — вигукнула Принцеса, схопилася з крісла і посадила туди свого двійника. — Навіть матінка не відрізнила б нас!

— Не дякуй, — тихо відповіла фея, — адже за чари завжди треба платити. І ніхто не знає, якою буде твоя ціна...

— Нехай завтрашній день сам про себе подбає, — відмахнулася Принцеса. — А сьогодні я піду до лісових фей і всю ніч безперервно танцюватиму в їхньому колі! А поки я розважатимуся, Принц відвезе до свого палацу цю ляльку, і я знову зможу спокійно жити у своїй вежі, не думаючи ні про що!

І Принцеса вже майнула у пошуках духів, що танцюють у лісах, а маленька квіткова фея розгублено дивилася їй услід. Вона вже пошкодувала, що допомогла безглуздій легковажній красуні, якою виявилась Принцеса, але справу було зроблено — в кріслі сиділа її точна копія, яку забере у своє королівство Прекрасний Принц.

Принцеса пошкодує про своє рішення, але це вже буде зовсім інша казка...