Крилатий

Світло, що ллється з вікна бурштиновими променями, розсипалося бризками по кімнаті. Скорботною тінню, склавши за плечима темні крила, застиг біля рояля Дарел, принц аріелів, дітей повітря. Тонкими музичними пальцями він торкнувся чорно-білих клавіш, і у прочинене вікно трепетними птахами полилася музика — тривожна, запекла, що рве душу відгомоном туги Крилатого. Захоплений грою, він не помітив, як на порозі з'явилася його нічна гостя. Насупивши брови, дівчина тримала тонку ажурну шаль. Вона притулилася до стіни, прикривши очі і насолоджуючись грою принца, і обличчя її з кожною миттю ставало дедалі сумнішим. Музика обірвалася на тонкій дзвінкій ноті, і Крилатий різко зачинив кришку рояля, обернувшись до Ріани.

— Навіщо ти прийшла? — у його голосі дзвеніли кришталеві крижинки.

Вона розплющила очі — немов ніч відчинила свої обійми аріелю. Здавалося, сама Безодня живе в цих диких, непокірних очах. Кармінні тонкі губи Ріани скривила посмішка:

— Ти все ще злишся на мене? Але ж ти навіть не знаєш, навіщо я опинилася в твоїх чертогах, мій принц.

Антрацитові крила Дарела затріпотіли. Він підняв голову і склав на грудях руки. Насмішка і зневага до людей відбивалися в синіх очах.

— Мене не цікавлять справи твого Королівства. А ви, люди, завжди думаєте тільки про себе. Ви порочні й егоїстичні. Ви боягузливі й жадаєте воєн і руйнувань. І я не злюся на тебе, принцесо. Я вище цього.

Ріані на мить здалося, що перед нею прекрасна крижана статуя. Аріелі для неї завжди були майже боги, і вона була готова на все, щоб здобути прихильність їхнього принца. Це відкрило б необмежені можливості там, на землі. Вона розгублено опустила погляд — і заради цього пихатого гордія вона ризикувала життям у Забутих Королівствах? Раптово все, заради чого вона жила, стало байдуже. Ріана простягнула руку, і на її долоні Крилатий з подивом побачив кулон. Малахітовий птах з діамантовими очима.

— Де ти взяла його? — видихнув він, похитнувшись. Святиня аріелів у руках людини!

— Неважливо. Тепер все неважливо. — Ріана поспішно підійшла до рояля і кинула на його кришку кулон. Пролунав мелодійний дзвін. — Я йду, мій принц. Обіцяю, що більше не потурбую вас своєю присутністю. Я так сподівалася...

— На що? — запитав він із надломом, коли дівчина замовкла.

— Я жила у світі ілюзій, якими ви, Крилаті, обплели землю. Але більше я не зроблю подібної помилки.

Ріана різко розвернулася, зметнулося її мідно-золотисте волосся, і лише аромат стиглих яблук залишився в кімнаті після її відходу. Дарел тремтячою рукою взяв кулон, і його серце на мить завмерло — аріель усвідомив, що зараз він втратив щось дуже важливе, щось, що було дорожче за цю прикрасу. Чорні крила розкрилися за його спиною, і він вилетів у відчинене вікно, каменем кинувшись униз. Він має встигнути сказати земній принцесі про це одкровення.

Головне – не спізнитись.