Бажання

Сльотава весна за вікнами вікторіанського замку плакала проливними дощами й огортала навколишні ліси молочно-білим туманом. Павутина нічних сузір'їв вбирала в себе ритми органної музики, що розливалася з прочинених дверей вітальні.

Музиканти грали невідомий леді Алісії твір померлого два тижні тому німецького композитора. Кажуть, за життя він не був знаменитий, на відміну від свого сина, який не так давно гостював у їхньому замку.

Приємна музика, подумала дівчина, спускаючись крученими сходами, прикрашеними живими квітами і яскравими стрічками. Колись вона вчилася грати, але, на жаль, талантом її Бог не нагородив. Алісія зітхнула, притримуючи мереживні спідниці бірюзової домашньої сукні. От би отримати такий дар, яким володів Бах!

Не встигла вона про це подумати, як повітря перед нею заіскрилося і на нижній сходинці виник маленький чоловічок. Він був заввишки з восьмирічну дитину й одягнений у костюм зеленуватого кольору, крій якого давно вийшов із моди. З-під крислатого селянського капелюха стирчало скуйовджене солом'яне волосся, а зморщене личко з кирпатим носом і чорничними очима було схоже на кору старого дерева. Він з усмішкою роздивлявся Алісію і мовчав.

— Я сплю, — прошепотіла дівчина і заплющила очі. Розпущене по плечах темне волосся зметнулося від протягу — десь було відчинене вікно.

— Якщо ти більше не хочеш отримати музичний дар, можеш і далі вважати, що це сон, — захихотів карлик.

Алісія широко розплющила очі кольору сірого північного неба. Здивування, переляк, цікавість — емоції запаморочили їй голову і не давали спокійно осмислити те, що відбувається.

— Готова вислухати старого Віллі? Тоді знай... — але в цей момент чоловічок замовк і прислухався до чогось.

— Я готова, звісно, я готова! — квапливо промовила дівчина, хвилюючись, що він зараз передумає.

— Я прийду опівночі, залиш прочиненим вікно... — прошепотів карлик і зник, немов його й не було.

Алісія залишилася стояти на сходах, задумливо дивлячись у порожнечу. А потім увесь день із нетерпінням чекала ночі, коли обіцяв прийти цей дивний дух. Дівчина ніколи не вірила в народні казки про гномів та інших чарівних істот і насміхалася над молодшими сестрами, які з насолодою слухали вечорами оповідки няньки. Але тепер виявилося, що мешканець невидимого світу допоможе їй здійснити її заповітне бажання — подарує талант, який був у Йоганна Баха!..

У прочинене вікно долинали аромати квітучого бузку й диких троянд — ними була оповита стіна вежі, в якій розташовувалася кімната Алісії, чулися крики нічних птахів і шелест листя на старих кряжистих липах.

Рівно опівночі біля кушетки, на якій сиділа дівчина, з'явився крихітка-гном. Він потирав руки, загадково посміхаючись і не зводячи погляду з притихлої Алісії. Вона ж закуталася в шаль — від його чіпкого погляду стало шалено холодно.

— Що ти хочеш натомість? — тихо запитала вона, нервово смикаючи камінець на срібному ланцюжку. Його подарував їй батько перед тим, як поїхав до Шотландії.

— Усього лише дозвіл звернутися до тебе по допомогу, коли мені це знадобиться. Послуга за послугу. Не переживай, тобі не доведеться нікого вбивати або красти королівські скарби. Просто одного разу мені може знадобитися допомога людини.

— Добре, — поспішно сказала вона. — Я згодна!

Гном наблизився до неї й обережно взяв за руку. Пальці Алісії були холодні, немов лід, і злегка тремтіли. Деякий час Віллі уважно дивився в її очі, що здавалися у світлі місяця сріблястими, потім огидно розреготався і відпустив її руку.

— У твоїй душі немає Бога! — закричав мерзенний карлик, відстрибнувши назад. — Як же ти зможеш написати музику, в якій буде Бах?

І зник.

Алісія деякий час дивилася на те місце, де він щойно стояв, сподіваючись, що гном зараз повернеться. Потім повільно встала з кушетки і, хитаючись, підійшла до прочиненого вікна. Темніючий вдалині ліс був освітлений перловим світлом місяця, клапоті туману наповзали на замкові стіни, немов хотіли поглинути їх. Дівчина істерично розреготалася, згадавши слова Віллі про те, що в її душі немає Бога. Але вона ж ходить на месу щонеділі, як і всі мешканці цього замку! Чому ж карлик вирішив, що в її душі немає Бога?..

Очі Алісії потемніли від гніву — як посмів противний гном відмовити їй? Як посмів подарувати надію і залишити ні з чим?.. Ну, нічого, тепер вона знає, що їй робити! Не допоміг Вілі, допоможе хтось інший! І дівчина почала поспішно одягатися, щоб вирушити на пошуки.

Вона не розуміла одного — божественну музику не написати за допомогою темного чаклунства. Але це вже зовсім інша історія...