Дракони

Дракони

У Камелоті чарівному лихо одного разу трапилося — дракони поля спалили вогнем своїм пекельним, і не було на них управи, лицарі намагалися відігнати ящерів у печери далеких скель, де колись ті жили, але не вдалося. Сиділи сміливці по замках, принцес берегли, адже дракону що найважливіше? Принцеса. Вкраде, заточить у вежі, їдь потім, рятуй. Їхати і рятувати не хотілося. Хотілося самими по вежах відсиджуватися та вина пити, рябчиками хрустіти та на честь дам своїх списи на турнірах ламати. А дракони — на те чарівник є в Камелоті, Мерлін великий. Ось нехай він і бореться з чудовиськами.

З'явилися посли до чарівника, з дарами дорогоцінними, просили втихомирити ящерів злих. Прихильно прийняв їх мудрець, обіцяв виконати прохання. Довго думав, як бути — немає героя ще в Камелоті, занадто юний Артур, той, кому долею визначено королівство врятувати. І хоч хлопчисько він ще — а більше нікому захистити людей.

І вирушив Мерлін до замку, де ріс майбутній спадкоємець Камелота. Прийняли Мерліна там з почестями, бенкет влаштували урочистий — столи ломилися від частувань, були там і перепілки в меду, і пироги м'ясні, і лебеді, і кабани — цілком запечені. Та тільки не хотілося мудрецю бенкетувати, все чекав, коли ж Артура побачить — і ось незабаром провели його до юного спадкоємця Камелота. Зрадів хлопчик, що честю такою обдарований — з радістю вирушив із чарівником воювати з драконами.

Шлях не близький був — повз ліси зачаровані, де феї хороводи водять та гноми золото своє стережуть, повз луки дикотравні, водоспади кришталеві... невдовзі й до межі королівства дісталися, де дракони влаштувалися. Поля там чорні були, випалені, попіл у повітрі кружляв метеликами сірими, а в піднебессі хмари клубилися грозові.

Знав Мерлін — володіє хлопчик мовою драконів, повинен зуміти вмовити ящерів назад у печери піти. Та тільки не так усе склалося, як думалося. Поки розмовляв Артур з королем драконів, не один день минув, і під кінець першого місяця відтоді, як у дорогу вирушили, з'явився Артур до чарівника з проханням дивним — дозволь залишитися з драконами, тоді й не будуть вони більше бешкетувати. Не хотів Мерлін залишати надію королівства з чудовиськами, а робити нічого — спокій людей важливіший.

Обіцяв Артур повернутися через тричі три місяці, та тільки чи збудеться те?

Про те ніхто не знає...