ВОВЧЕНЯ

Прерія зустрічає зграю — стрілами летять по порізаній тріщинами землі сталеві звірі, стрілами летять вони повз застиглих біля червоних скель тіпі. Закутаний у шкуру бізона старий вождь дивиться їм услід, і немає занепокоєння в його погляді, чистий він, як небеса навесні.

Зграя повернулася додому. Тепер усе буде добре.

Біле перо у вугільному волоссі, намисто з яшми, вилицювате обличчя вовченяти і чорні очі немов у старого, битого вітрами, чолов’яги, — онук вождя стрункий як молоде дерево і бачив занадто багато горя. З його батька зняли скальп, матір відвезли на узбережжя, і він — єдина надія племені.

Але він ще такий малий.

Він стоїть позаду вождя, в руці томагавк з червоними візерунками на держаку.

Зграя пішла до ущелини в скелі — там їхній дім. Туди йти юному воїну.

— Стежка твоєї долі почнеться тут.

Голос старого індіанця тихий, і здається — це вітер грає піском і сухою травою.

Кивнувши, хлопчик робить перший крок у бік скель. Обернувшись, бачить усмішку на обличчі вождя — і в усмішці цій воля предків.

Помчавшись за зграєю, маленьке вовченя залишило позаду людей і плем'я. Воно ніби наново народилося, і вітер співав йому старі пісні, пісні, що були давнішими, ніж увесь цей світ. Пісні вітру пам'ятали землю без білої людини, вони пам'ятали отари бізонів, гірські річки та сильних духом людей, що жили тут.

І щоб повернутися до початку, до свого роду, треба стати частиною зграї, треба стати вільним від думок і почуттів, навчитися жити одним днем, зрозуміти себе та свої інстинкти, навчитися полювати й любити. Навчитися бути ватажком своєї зграї.

З ущелини в скелі вийшов величезний вовк. У його шерсті блищала намистина, вплетена туди колись юним вождем — тим, хто лишився зараз біля вогнищ людей. І вовк знав — прийшов той, кому потрібна його допомога. Звір ліг і поклав морду на лапи, дивлячись блискучими очима на хлопчика.

— Ти чекав на мене. І я прийшов! — почув майбутній вождь і простягнув руку, щоб торкнутися м'якої шерсті.

І хлопчик вплітав у шерсть вовка нову намистину.

Він навчиться всього, що повинен.

І поверне матір додому.