ВІТЕР І ВОДА

Палац імператорський білосніжним лотосом розквітає серед високих зелених гір, наче вирізьблених із нефриту, і здається — ця хмара казковим кораблем пливе синім шовком небес, а вночі так яскраво горять вогні у вікнах та на вежах, що видно палац здалеку. І кажуть, що давні казкові майстрині виткали полотнище небес, з одного боку — чорними нитками, прикрасивши срібною вишивкою сузір'їв, а з другого — яскраво-синіми, і хтось перевертає над країною цю ковдру, вдень — світлим шовковим боком, уночі — чорним.

Жили здавна в саду імператорському священні тварини, і були вони талісманами Вітру і Води, стародавнього вчення, принесеного в Піднебесну старцями, що спустилися з гір. І зберігало це вчення людей від зла і чар чаклунських, і було чистим, як нефрит. Дракон мешкав у скелястій печері імператорського саду, зберігав він перлину мудрості — говорили, що коштовність цю берегти треба, як своє серце. Незважаючи на страхітливу зовнішність, добрий був Дракон, мудрий і величний. Ще в саду жив дивовижний птах Фенікс — і приносив він імператору удачу, допомагав боротися зі спокусами.

Але одного разу трапилася біда, і не змогли допомогти Дракон і Фенікс — хитра кіцуне під виглядом прекрасної діви проникла в імператорський палац. І кричав того дня птах чарівний, і бився у вікно до володаря, коли привели до нього прекрасну діву лисячого роду — але зачарований був імператор красунею з білою шкірою та чорним волоссям, потонув у погляді її медовому, і не став слухати вірного друга Фенікса, пив він сік з губ червоних, і завмирало його серце, коли чув чудовий сміх кіцуне та голос її дзвінкий. Зачарувала імператора та, кого Рейко прозивали. І хоч до серця припав їй володар Піднебесної, але хижа натура сильніша за кохання — тільки-но з'явилася в Рейко нагода, залишила вона палац, викравши перлину в сплячого дракона. Обернулася лисицею і зникла в ранковому тумані, що спустився з гір — не наздогнати її, не врятувати мудрість і добро...

Але не став впадати у відчай повелитель Піднебесної — осідлав він чудового білого коня — цилінь — і вирушив у дорогу. Знав імператор — лише він не заблукає дорогою до диких хащ чарівного світу, де ховалися від погляду людського дев'ятихвості лисиці. Шляхетна тварина несла повелителя квітучими долинами, повз села й міста, — і скрізь тільки горе панувало, не було без чарівної перлини щастя в Піднебесній. На шляху зустрів він черепаху з нефритовим панциром, була вона величезна, довго жила, багато знала. Звернувся до неї імператор із проханням:

— Допоможи мені перемогти діву-лисицю, мудра пані! Майже дістався я вже до зачарованої хащі, але не знаю, як повернути чарівні перли, вкрадені кіцуне.

— Неподалік звідси тече прозора річка Чанхе, через неї перекинуто кам'яний міст, що з'єднує дві великі дороги — Північну і Південну. Так от, не зможе кіцуне перейти поточну воду... як повернеш свою перлину — біжи до мосту вітром, і ледь ступиш на нього, врятований будеш. А щоб не проникали більше до палацу гади всякі та нечисть проклята — відведи в саду куточок для чаплі. Вона очищатиме все, захищатиме дім твій від скверни, благополуччя подарує...

Так і зробив імператор — проник у чаклунську гущавину, намагаючись на дива не дивитися, щоб не зачаруватися. Казали, можна століттями блукати серед старих дерев, слухаючи чарівну флейту бамбукову, на якій грають феї. Не кожній людині з'явитися вони готові — але коли прийшов сам повелитель Піднебесної, багатьом цікаво стало. Дивовижний то був ліс — поруч із соснами росли бамбук і слива з грушою*, і солодкий запах дурманив і чарував, а плоди витікали соками, так і хотілося зірвати хоч один. Але знав імператор — без дозволу фей не можна нічого чіпати в лісі. Крім того, не можна куштувати жодного шматочка в їхньому краю — інакше навіки залишишся блукати зачарованими хащами. Або повернешся додому — а там уже сотні років минуло, померли всі, кого ти знав.

Вийшли з-за дерев прекрасні дівчата з довгим шовковим волоссям, у вбраннях, що виблискувало від вишивки та коштовного каміння, і запитали — що шукає в їхньому краю імператор. Він і їм розповів про перлину, про крадіжку і про зраду кіцуне. Не любили лисицю інші феї — тут обдурить, там вкраде, там чари наведе, хитрістю виманивши те, що їй потрібно, скрізь урве ласий шматочок. Не одну фею висміювала Рейко на потіху всьому лісу — не любили її за те чарівні діви. І як дізналися, навіщо з'явився імператор до лісу — пообіцяли роздобути йому перлину. Вирішили — провчать дев'ятихвосту, відібравши в неї перлину. Одна красуня — з ясним поглядом чорних очей, у шовковій сукні сліпучого червоного кольору, на якій золотом вишиті були оси, квіти і дракони, — вирушила туди, де жили кіцуне, імператорові наказала на місці залишатися.

Не знав ніхто, якою хитрістю виманила фея перлину — та тільки й дня не минуло, як повернулася вона з коштовністю в руках, звелівши імператорові швидше за вітер геть скакати, бо розсердитися може Рейко. Згадав він, що черепаха казала, і поскакав до річки.

На знак подяки феям відправив щасливий імператор їм у дарунок плоди щастя — персик, апельсин, гранат і хурму, а також послав до зачарованого лісу насіння квітів, яке колись зростало тільки в саду володаря Піднебесної. А чарівниці поділилися з людьми паростками — ось відтоді й ростуть по всій країні пишні півонії, ароматні магнолії, яскраві орхідеї та кучеряві хризантеми.

Не забув імператор і про черепаху — мудра тварина стала жити в його саду разом із чаплею, зберігати спокій і радість Піднебесної.

___________

* Вітер і Вода — Фен-шуй, Фенікс, Дракон, Чапля, Черепаха, Цилінь (єдиноріг) — його символи