Розділ 29

Демон з’явився у Потойбіччі якраз вчасно.

• Сподіваюся, я не пропустив усі веселощі? - він увірвався в залу, закочуючи рукави на ходу. 
• Ні, - демон, що стояв ближче до нього, кинув йому меча, і той упіймав його в повітрі. - Ми усі чекаємо.
• Добре, - чутки ширяться швидко і всі в Потойбіччі вже знали про те, що Зеус намагався згубити не просто живу душу, а вічну пару володаря. Легенду, що стала реальністю. А ніщо так не поважали жителі Потойбіччя, як легенди і пророцтва, бо усе їхнє існування давало цьому всьому корені. І вони були готові мститися за неї.

         І все ж мало хто з них так сильно хотів поквитатися, як Вельзевул. Єву він сприймав фактично як власну дитину. Він знав її з народження, він вчив її, оберігав. Він обіцяв їй захист, і що з того вийшло?

         Тиша була такою густою, що її практично можна було торкнутися. Аж вмить все змінилося. Прямо у центрі залу відкрився портал і в нього випав Зеус. Зв’язаний по руках і ногах вогняним ланцюгом, він важко грюкнувся об підлогу і застогнав від болю. Слідом за ним із порталу вийшов Айден. тільки поглянувши на нього, Вельзевул опустив меча. Володар світу не дозволить нікому втручатися. Це - його бій.

         Айден не збирався битися справедливо. Зеус не був справедливим до Єви… Варто було цій думці промайнути в його голові, Айден осатанів. Він схопив Зеуса за волосся і з усієї сили вдарив об підлогу. Кров хлинула на підлогу, але рани Зеуса швидко затягнулися. І Айден вдарив знову. Він бив, і бив, і бив, не звертаючи увагу на те, що збиває власні руки в кров. 

         Вперше за своє надто довге існування Айден відчув смак ненависті. Навіть тоді, коли Зеус мало не відправив Єву у Порожнечу, він не відчував цієї холодної, пекучої ненависті. 

• Цього разу тут немає нікого, хто врятує тебе! - прошипів він, схилившись до брата, який стогнав, лежачи на підлозі. Він втратив багато крові, рани не встигали заживати, кості не встигали зростатися. 
• Вбий мене… - слова чулися нерозбірливо, бо в Зеуса вже не вистачало кількох зубів. - Вбий - і живи з цим вічно… брат.
• Не зви мене так! - зревів Айден і наніс удар такої сили, що Зеус пролетів через увесь зал і пробив стіну. Стіну, яка була тут тисячі років. 

         Айден стрімко підлетів до нього і схопив за горло.

• Я міг би вбити тебе, але не зроблю цього. І не відправлю тебе у Порожнечу. Твоє покарання буде іншим, брате. Ти цілу вічність зневажав людей, ображав їх, нехтував ними, - Айден всміхнувся і від цієї посмішки навіть у демонів, які бачили усе, всередині захололо. - Ти станеш смертним і будеш жити серед людей. Я дам тобі… скажімо, рік. Якщо по проходженню цього часу знайдеться хоча б одна людина, яка заступиться за тебе, я поверну тобі твоє життя. А як ні…
• Благаю, не треба! - змолився Зеус, але Айдену були байдужі його прохання. 
• Якщо не знайдеться нікого, хто матиме до тебе щирі почуття, ти залишишся людиною. Назавжди!
• Ти не можеш цього зробити! - закричав Зеус. - Я такий же, як і ти! Ти не сильніший за мене! Ти не можеш так вчинити зі мною!
• Я, - проричав Айден, - маю свою пару. Мою Персефону. Я тепер - всесильний! 

         Зеус дивився на нього знизу вгору і Айден відверто насолоджувався страхом в його очах. 

• Зникни! - сяйнула блискавка і Зеус зник.

         Демони не наважувалися порушити тишу, яка запанувала навкруги. Айден випрямився, розвів плечі. Обвів їх похмурим поглядом. Він майже хотів, щоб хтось виступив проти його рішення - він ще не наситився битвою. Подивився на Вельзевула. Той зустрів його погляд і ледь помітно схилив голову. Ніхто не висловиться проти - Зеус здобув собі мерзенну репутацію, після бою біля печер у нього не залишилося прихильників. 

         Айден гірко всміхнувся. У кожного свій шлях, і брат обрав свій. Якщо Айден і відчув мимохідну тугу по брату, то не дозволив цьому почуттю вкорінитися. Єва - ось, що зараз важливо.

         Він не став нікому нічого пояснювати - та цього ніхто і не чекав і ніхто не здивувався, коли він розчинився в повітрі.

         Айден увійшов в кімнату навшпиньках. Єва спала у кріслі.

         Їй, мабуть, незручно… Він обережно узяв її на руки, сів і примостив дівчину в себе на колінах. Вона схлипнула уві сні і притулилася до нього, але не прокинулася.

         Його серце защемило від ніжності і провини. Він не встиг… Той факт, що Зеус все ж таки добрався до неї, завжди буде каменем лежати на душі. Але в нього буде вічність на те, щоб виправити усе, допомогти їй забути.

         Він провів пальцями по її щоці.

• Прокидайся, душа моя.

         Вона щось пробурмотіла і різко розплющила очі. Скрикнула, побачивши його, але швидко прийшла до тями.

• Айден! - вона міцно обійняла його за шию. Ковдра сповзла з її плеч. Айден поглянув на її оголений стан і відчув, як кров знову закипає палаючою ненавистю. До Зеуса.

         Він подумав, що їй буде некомфортно оголеною. Зараз вона про це не згадує, але… Тому він м’яко провів рукою вздовж її тіла і на ній з’явився її улюблений спортивний костюм.