Розділ 27

         На ранок Єва повідомила, що не збирається обговорювати цю тему. Додому вони їхали мовчки. На щастя для настрою Єви, другого дня весілля не було: новоспечені чоловік і дружина рано вранці вже вилетіли у весільну подорож.

- Взагалі, це гидота, - вимовила Єва. Айден здивовано глянув на неї: вона вперше порушила мовчанку з того моменту, як вони сіли в машину.

- Останній рік моя мати тільки те і робила, що бідкалась, бо в мене немає хлопця! А тепер вона незадоволена, бо мій хлопець - демон. А ти навіть і не демон!

- То я твій хлопець, а? - грайливо запитав Айден.

- Це все, що ти почув? роздратовано запитала Єва. Айден знизав плечима: 

- Це все, що насправді важливо.

Вони подивилися одне на одного і зненацька синхронно всміхнулися. Це була чудова мить єднання, і до цієї секунди Єва абсолютно не уявляла, що це саме те, чого вона так потребує.

Айден зник ледь вони під'їхали до дому її батьків. Єва, загалом, і не чекала, що він піде із нею, хоча, можливо, і не відмовилася б від його підтримки. Та все ж він був правий: не час йому доводити свою майбутню тещу до інфаркту.

• Я прийшла! - виголосила дівчина, заходячи в дім. Зняла у коридорі куртку і кросівки і пройшла у кухню. Батьки мовчки сиділи за обіднім столом.
• Ну? - Єва прислонилася спиною до одвірка і склала руки на грудях. Усім своїм виглядом вона демонструвала абсолютний спокій, хоча зовсім його не відчувала. - Що ви хотіли мені сказати?
• Слідкуй за своїм тоном… - почав було батько, але мама зупинила його, поклавши долоню йому на руку.
• Почекай. Доню… Я хочу дещо тобі розповісти.
• Про те, що ти теж бачиш тих, хто живе у Потойбіччі? Я це вже знаю.
• Знаєш? Але… як… - мама помітно розгубилася.
• Хіба це важливо? Ти мені усе життя брехала, мам!

Єва швидко пройшла по кухні, взяла чашку з комоду і налила собі води з-під крану.

• Єва! - мама підійшла до неї і хотіла обійняти за плечі, але та відмахнулася.
• Не треба! - крикнула вона, і повторила вже спокійніше:
• Не треба мене чіпати. Я зараз не готова до цього. Усе життя, усе моє життя, ти змушувала мене притворятися! Ти хоча б уявляєш, як це було важко?
• Уявляю! Бо я роблю те саме!
• Але навіщо? Ми могли бути у всьому цьому разом!
• А я не хотіла жити таким життям!

Вони стояли, дивлячись одна на одну, і обидві важко дихали. І тут Єва побачила це: страх в материних очах.

• Ти так боїшся цього, - прошепотіла дівчина, - але чому?

Мама відійшла від доньки і підійшла до столу. Єва помітила, що батько обачливо зник з кімнати. Ну, правильно зробив.

• Я боялася їх від самого дитинства.

Єва різко скинула голову, почувши слова мами.

• Вони були усюди: мерці демони… Куди б я не пішла - вони були там.  Спочатку, поки я була зовсім мала, вони здавалися мені просто людьми - такими, як інші. Та я зростала і починала розуміти, що люди не ходять крізь стіни. Іноді мені здавалося, що я збожеволіла, і не було нікого, хто міг би пояснити мені.
• А бабуся? - її бабуся померла, коли Єва була ще зовсім дитиною, тому вона її майже не пам'ятала.
• Я так і не наважилася її запитати. Вона була дуже суворою жінкою і не терпіла всяких дитячих дурощів, тож я мала усе пізнавати сама. І я вирішила, що мені всього цього не треба.

Єва відчула, що знову хоче плакати, але цього разу через те, що їй стало так шкода маму.

• А ти знала, що могла спитати у них? Якби ти тільки дала собі час, то з'явився б демон, який навчив би тебе усьому, що ти мала знати.
• Був такий демон, - зізналася мама, - але я зробила вигляд, що не бачу його. Він приходив тричі і зрештою припинив з'являтися.
• Мам, - тихо сказала Єва, - коли ти зрозуміла, що я теж така, ти ж могла полегшити мені життя. Я ж проходила через усе що і ти, мама!

Мама закрила очі долонями і Єва почула, що вона плаче.

• Я хотіла вберегти тебе, думала, якщо змушу тебе ігнорувати цю частину нашого життя, то все буде добре. Але ти не лише прийняла все… все… весь цей жах! Та ще й злигалася з демоном! - вона більше не плакала, а дивилася на доньку із неприкритою злістю. - Вони - чудовиська! Монстри! Вони забирають людські душі! А ти лягла з ним у ліжко і привела його на весілля подруги! Наразила усіх на небезпеку!

Це була така маячня, що Єва захотіла зробити собі найсильніший фейспалм. Їй більше не було шкода матері, яка застрягла в своєму вузькому баченні світу і не хотіла вийти за межі своїх забобонів і страхів.

• Якби ти свого часу вчилася, мамо, - ядовито вимовила Єва, - то Знала б, що Айден не демон. Він той, хто ними керує.
• Диявол? - злякано зойкнула мама.
• Господи Боже… Думаю, настав час завершити твоє навчання.