Розділ 26

Зрозумівши, що це саме Айден “викрав” наречену, Єва була, м’яко кажучи, здивована. Вона не очікувала, що йому це буде цікаво, але він видавався цілком задоволеним, коли притягнув до столика пляшку шампанського, яку отримав у якості відкупу. 

         Спостерігаючи за тим, як він намагається стати частиною її світу (хоча вона здогадувалася, що йому це все не надто подобається), вона відчула приємне тепло у грудях. Тут, сьогодні, вона прийняла для себе рішення - вона буде із ним. Бо цей чоловік - саме той, хто їй потрібен. Той, з ким вона хоче провести вічність. 

         Боже, так дивно усвідомлювати, що у них буде більше, ніж є зазвичай у людей. У них буде цілий світ!

         Айден, який стояв серед гостей, немовби відчув, що вона думає про нього, і повернувся. Вона всміхнулася і він всміхнувся у відповідь.

• Ви такі милі, що аж трохи підташнює, - Лідія впала на стілець поруч із подругою. Наречена вже давно зняла фату і перевдяглася у другу сукню: простішу і зручнішу.
• Сьогодні він за мить переніс мене хто зна куди, - поділилася Лідія. - Це було круто!

Єва посміхнулася. А що тут сказати - дійсно, круто!

• А скажи, - Лідія присунулася ближче і заговорила тихіше, - всі оці надзвичайно сексуальні і абсолютно незнайомі мені чоловіки - це хто?
• Демони, - чесно зізналася Єва.
• Я вже достатньо п’яна, щоб не злякатися. А чого вони тут?

         Єва не хотіла псувати свято, але все ж розповіла подрузі про Зеуса. Лідія була по справжньому налякана.

• Не хвилюйся, сюди він не проникне, - Єва взяла її за руку і міцно стиснула. - З вами все буде добре.
• Я не за себе хвилююся! А за тебе! Я думала, Айден всемогутній і ніхто не може йому загрожувати.
• Зеус - його брат, - Єва відпустила руку подруги і взяла бокал. - Вони однаково сильні.

         їх перервав наречений, який вже запланував їхню з Лідією втечу.

• Йдіть, я вас прикрию, - підмигнула їм Єва. - Чи ви хочете влаштувати офіційне прощання?
• Ні! - вигукнули вони в один голос.
• Тоді тікайте!
• Букет! - згадала Лідія. - Я не кинула букета!

         Вона побігла до ведучого, який аж розгубився від раптової заміни планів. Тим часом Єва почала відступати: вона не хотіла ловити букет - нехай за нього змагаються ті, чия доля ще не вирішена. Раптом сильні руки підхопили її і понесли до центру зали, де збиралися незаміжні дівчата. 

         Єва запищала і озирнулася, очікуючи побачити Айдена, але виявилося, що це Рейр.

• Ви забули ще одну! - вигукнув він. Поставивши дівчину на ноги,  він мимохідь прошепотів їй на вухо:
• Хочу побачити падіння мого повелителя.

         Вони обмінялися веселими поглядами, після чого Рейр відступив.

         Лідія кинула букет і він прилетів прямо до двоюрідної сестри нареченої. Єва і не засмутилася - на відміну від Рейра.

         Нарешті наречені втекли, а от гості цього робити не збиралися. Усі, окрім Айдена - він вже вдосталь насолодився людськими забавами.

• Поїдемо додому? - він фактично витягнув Єву з натовпу, який відплясував під Сердючку - яке ж весілля без Сердючки.
• Зараз? - здивувалася вона. - Але ще рано…
• Боюся, я вичерпав свої запаси людяності, люба, - він не виглядав втомленим, але ж це Айден - що по ньому зрозумієш.

От тільки додому вони не поїхали - для гостей були заброньовані номера, і свій Єва мала ділити з іншою подружкою нареченої. Однак, в планах Айдена не було пункта “залишити Єву з дівчатами”. Ким він буде, якщо не зуміє організувати їм окремий номер?

• Це що, роял люкс? - зойкнула Єва, коли вони увійшли в номер. - Я думала, їх в готелі всього два.
• Правильно, один для наречених, інший - для нас, - Айден стягнув із себе піджак і кинув його в крісло. За ним полетіла краватка, а сам він зітхнув із полегшенням. 
• Це усе твої магічні штучки? - Єва закинула руки йому на шию.
• Якщо ти хочеш це так називати, - Айден міцно обійняв її, радіючи тому, що вони нарешті на самоті. Цілий день вона належала іншим, але зараз була лише його.
• Сьогодні був хороший день, правда?
• Угу, - Айден підхопив її на руки і поніс до постаменті, на якому стояло ліжко. - Я увесь день мріяв дізнатися, як воно знімається…

         Єва засміялася і повернулася до нього спиною, демонструючи приховану застібку. Айден задоволено пробурчав щось і узявся за замочок. Мурахи пробігли по спині дівчини, коли замок поповз донизу.

• Холодно? - прошепотів Айден прямо їй на вушко. 
• Ні…
• Добре, - засміявся він сміхом чоловіка, який точно знає, від чого їй так сильно мурашить.

         Спустивши плече комбінезона, він притиснувся губами до ніжної шкіри. Його і досі ошелешевала власна реакція на неї - він почувався одночасно і найслабшим, і наймогутнішим у світі. Те, як вона дивилася на нього, як торкалася - він прожив вічність і не знав, як потребує цього.