Розділ 24

Це був ранок нареченої у всіх своїх класичних проявах: макіяж, зачіски, фотосесія…

• Він тут? - тихо спитала Лідія, доки Єва допомагала їй вдягнути сукню. За ці кілька годин в них не було моменту навіть парою слів перекинутися.
• Так. З хлопцями внизу.
• Раптова зміна погоди - його робота?
• Так, але все скоро виправиться. Він зустрівся з Сергієм, - пояснила Єва.

         Лідія хмикнула:

• Йому пощастило, що знову вийшло сонце, інакше я б не подивилася - бог він чи ні.
• Тихо ти! 

         Єва нирнула під спідницю нареченої, розправляючи метри і метри тканини. 

         Нарешті все було готово. Єва відступила на крок, милуючись своїм творінням. Це була її найкраща робота: сукня Лідії перевершила усе, що вона коли-небудь шила чи навіть хотіла зшити.

         Лідія обернулася і в кімнаті запанувала тиша. Мама Лідії схлипнула і кинулася обіймати доньку, а Єва швиденько відійшла, аби дати їм спокійно розділити цю мить - мама вперше бачить свою дитину у весільній сукні. Три подружки нареченої оточили наречену - вони мало не пищали від захвату. 

         Сама ж Єва не збиралася приховувати того, що пишається своєю роботою. Лідія виглядала як справжня казкова фея - як вона мріяла від самого дитинства.

• А ти вдягатися не будеш? - Юля, сестра нареченої, нагадала Єві, що вона вдягнула усіх, окрім себе самої.

         Єва рвонула у сусідній номер, де вдягалися подружки нареченої. Вона не могла дочекатися реакції Айдена на її вбрання. Він вже дивувався вранці, коли Єва повідомила йому, що весільний дрес-код - чорно-білий, і в білому будуть лише наречені. Єва мало не засміялася, згадавши, яка сцена розігралася, коли батьки їхні про це дізналися! “Це весілля, а не похорон!”

         Коли вона закінчила вдягатися, виявилося, що її всі покинули - і наречена, і її свита. Єві довелося бігти вниз в пошуках. 

         Гості розгулювали туди-сюди по залі, де вже все було готово до церемонії: стояла арка, стільці розставлені, музика грає. Єва обережно заглянула в залу через відкриті двері. Вона поглядом шукала Айдена. 

         Він стояв з іншими гостями і видавався цілком задоволеним. До нього підійшов Дмитро, щось сказав і кудись повів.

• Ні! - зашипіла Єва, побачивши, куди саме він його веде. Прямо до її батьків!
• Дивіться, хто тут! - здається, Дмитро уявляв собі все не так, як було насправді. Айден встиг це підмітити, перш ніж його підвели до жінки, одного погляду на яку йому вистачило, щоб зрозуміти - це мати Єви.

         Вона поглянула на Айдена, її сірі очі, дивовижно схожі на очі  Єви, розширилися, але не від впізнавання, а від жаху. Вона знає, що він таке, миттєво здогадався Айден.

• Ти трохи поспішив, - сказав він Дмитру. - Ми ще не були знайомі.
• Оу! - на обличчі Дмитра з’явилася винувата гримаса. - Яка незручна ситуація… Ну тоді… Тьоть Світ, це Айден, хлопець Єви. Айден, це Світлана… як вас по батькові?
• Миколаївна, - механічно відповіла жінка.
• Дуже приємно, - ввічливо промовив Айден. - Хотів би я, щоб ця зустріч відбулася не так.

         На цих словах він виразно поглянув на нареченого.

• Мама! - Єва поспіхом підбігла до них, мало не впавши на своїх величезних підборах. - Привіт! Вас вже познайомили?

         Вона не змогла приховати знервованість і спробувала замаскувати її сміхом. Нічого не вийшло - сміх теж вийшов знервованим. Вбити б того Дмитра! Втягнув її у таку дурну ситуацію!

• Ну, я вже наробив достатньо, - вимовив наречений і дуже-дуже швидко втік. Єва прослідкувала за ним скаженим поглядом.
• Дійсно, наробив…. - пробурмотіла вона, повертаючись до мами. - Мам, це Айден. І так, я хотіла познайомити вас сама.
• Угу, хотілося б бути попередженою, - мама буквально видавила посмішку - настільки нещиру, що це було просто непристойно.
• Ну, у нас ще буде час поспілкуватися, я піду знайду тата - скоро вже починатимуть.

         Єва розгубилася. Вона чекала чого завгодно, але не такої байдужої, навіть, грубої поведінки матері!

• Вибач, я не знаю, що на неї найшло, - вона повернулася до Айдена, а він взагалі не видавався засмученим. Набагато більше, ніж те, як поводилася її мама, його цікавила вона сама.

         Він узяв Єву за обидві руки і розвів їх у сторони, щоб краще роздивитись. А подивитись дійсно було на що: на Єві був облягаючий чорний шовковий комбінезон, і сидів він на ній немов друга шкіра. Одне плече лишилось оголеним, а на другому була величезна чорна шовкова троянда. Низьке декольте все ж лишалося в рамках пристойності, а шию прикрашало вишукане кольє з синього каміння - Айден знав, що це не справжні коштовності, але навряд чи вона дозволить йому замінити їх. Її коротке волосся закрутили легкими хвилями і з одного боку підхопили кількома шпильками з такими ж чорними трояндами, як і на плечі. Тонку талію оперізував пояс, а і без того довгі ноги, підкреслені вбранням, ще більше видовжувалися за рахунок високих тонких підборів.

• Як я виглядаю? - грайливо спитала Єва.

• Дуже сексуально, - він просто не міг забрати від неї руки. - Але хіба це не занадто для весілля? Я вже бачив інших подружок, і вони в сукнях.
• Так, але я не просто подружка нареченої, я старша подружка, - вона понизила голос до звабливого шепоту. - Я маю виділятися.
• І ти виділяєшся, - Айден ухопив її за талію і притягнув до себе. - Ти неповторна… А як це знімається?
• Дізнаєшся пізніше, - засміялася Єва.