Розділ 23

Чесно кажучи, Єва вже майже не сподівалася, що Айден піде на весілля. Бо воно вже було завтра!

         Лідія божеволіла від хвилювання, але тут вже Єва нічим не могла її розрадити. І, якщо чесно, вона трохи заздрила подрузі. Підготовка до гучного весілля це складно і вимагає багато зусиль, але ж усе це передує дечому чудовому. Лідія і Діма одружаться і стануть родиною. Справжня казка, що стала реальністю.

         Єва теж хотіла казку. І, якщо чесно, саме її вона отримала.

         Але тепер вона мріяла про майбутнє. Нормальне, щасливе майбутнє.

         А що у неї буде з Айденом?

         Вічність, відповіла вона сама собі. У неї буде вічність з тим, хто щиро про неї дбає. Але чим буде сповнена ця вічність? Чи будуть у них діти? Це взагалі можливо? І якщо можливо, ким буде їхня дитина? І з якого боку світу вони всі житимуть? Та і чи хоче він такого нудного людського життя? Можливо, він уявляє, що будуть тільки вони двоє… Але як вона зможе бути з ним у Потойбіччі?

         Стільки питань…

         Вона вже не брехала собі, що не знає, чи хоче бути з ним насправді. А це означає… Що це, власне, означає?

         І ось настав день весілля. Єва прокинулася о п’ятій, оскільки вже о сьомій вона мала бути за містом. Прогноз погоди обіцяв чудовий сонячний день - ідеальний для такої події. 

         Взувши пухнасті рожеві тапки, Єва почовгала до ванної кімнати. Рейр спав на дивані у вітальні, але прокинувся миттєво.

• Вже час їхати?
• Можеш ще трохи подрімати, я поки що в душ.

         Як тільки за нею зачинилися двері ванної кімнати, в квартирі виник Айден. Рейр схопився на ноги і вклонився:

• Володарю.
• Єва вже встала? - Айден поспіхом скинув плащ і чоботи, після чого босоніж попрямував до кухні. Рейр побіг за ним.
• Вона в душі, - демон із захопленням спостерігав, як його повелитель дуже буденно і по-домашньому готує каву.
• Ваші пошуки вдалися, мессир?
• Я натрапив на слід Зеуса. Але цей негідник дійсно не планує, що його знайдуть. Проте сьогодні не про це. Сьогодні весілля Лідії, свято і я планую святкувати.
• Разом з людьми. Вони б збожеволіли, якби дізналися, хто серед них, - засміявся Рейр, проте Айден його веселощів не поділяв.
• Я не планую створювати хаос. І тобі не раджу.
• Мені? - здивувався Рейр. - Та хіба ж я там буду?
• Не будеш як гість, але маєш спостерігати і повідомити мені, якщо помітиш хоча б щось підозріле. Наприклад, якщо повз тебе пробіжить миша з незвичною формою вуха.

         Рейр подавився кавою і закашлявся.

• Миша? - перепитав він після того, як відновив здатність говорити. - Ви гадаєте, що він знову буде…
• Перетворюватися на різних істот? - знизав плечима Айден. - Я не знаю. Зеус - істота непередбачувана. Він сторіччями дурив людей, ховаючись під різними обличчями. Особливо жінок. Я не можу допустити, щоб він зробив це з кимось із тих, про кого я дбаю.
• І це хтось іще, окрім Єви? - дуже, дуже обережно запитав Рейр, сподіваючись, що йому не прилетить за його цікавість. Прилетіло.
• Рейр, забагато питань, - Айден підняв брову і кава з чашки, яку тримав Рейр,  виплеснулася прямо тому в обличчя.
• Зрозумів. Я все зроблю, не хвилюйтеся.

         Стукнули двері ванної і з’явилася загорнута у великий білий рушник Єва.

• Айден! - зраділа вона і хотіла кинутися до нього, але згадала про присутність Рейра, і не наважилася.
• Я вчасно? Коли нам виїжджати? - вочевидь, у Айдена не було проблем із тим, що Рейр тут, тому що він сам підійшов і поцілував її. Єва задоволено зітхнула, обіймаючи його. Рейр поспіхом відвернувся, аби приховати посмішку. 
• Зараз я висушу волосся, вдягнуся і можемо їхати.
• А тобі не треба, - Айден обвів її виразним жестом, - зробити зачіску чи ще щось? Я готовий допомогти!
• Дякую, - Єва стала навшпиньки, ще раз поцілувала його і пішла до спальні. - Ми будемо збиратися разом з дівчатами вже на місці. Ранок нареченої це ж традиція.
• А що в цей час робить наречений? 
• П’є? - припустив Рейр.
• От потім і спитаєш у свого володаря, - сказала Єва, - бо він як раз і проводитиме час із нареченим і його друзями.

         Єва зникла у своїй кімнаті.

• Усе весілля - це свято для нареченої, Повелителю, - зауважив Рейр. - Вона чекає цього дня усе своє життя. А чоловік просто має це пережити, аби отримати своє “довго і щасливо”.

         Айден мовчки підняв брови.

• Я все чую! - крикнула зі спальні Єва. - І це - махровий шовінізм!

         Чоловіки переглянулися, а Рейр прошепотів:

• Але це правда. Ви ще побачите, Володарю.