Розділ 19

Айден розплющив очі, прокидаючись, як завжди, миттєво. Обвів поглядом кімнату. На обличчі чоловіка поступово з’явилася повільна посмішка, коли він зрозумів, що знаходиться у спальні Єви. У спальні, в якій він провів усю ніч. І яку ніч!    
         Він потягнувся, почуваючись дивовижно приємно втомленим. Скільки ж часу він втратив, відмовляючись від того найкращого, що він міг мати! Треба було затягти Єву в ліжку в той самий день, коли вона його поцілувала вперше, і вже потім розбиратися з проблемами! Ні, грався в благородство, кому воно потрібне.      
         Тепер він зрозумів, чому люди так сильно залежні від сексу. Не дивно, що вони забувають про усе, коли мають можливість ним зайнятися. Айден зітхнув і заплющив очі, поринувши в палкі спогади.
         Він сподівався, що Єва так само задоволена цією ніччю, як він сам. Айден не збирався сумніватися в собі: він точно знав, що фізично вона отримала задоволення - він пережив її відчуття, як свої. А от емоційно...
         Це якась дурість - лежати тут і ставити собі питання. І вже абсолютно точно не треба нагадувати собі, що про кохання говорив лише він.
         Айден з певним дискомфортом згадав, що всю ніч говорив ЛИШЕ про кохання. Хто міг знати, що він на таке здатен? Сам він був цим щиро шокований. Та це ж таке приємне відчуття, яке він переживає вперше, і тепер він збирався насолодитися ним сповна.      
         Він прислухався: Єва була на кухні. Судячи з запаху, вона готувала сніданок. Айден знайшов на підлозі свої джинси, вдягнув їх. А от сорочки не знайшов. Ну і нехай.
         Він тихенько увійшов в кухню. Там грала якась весела музика, а Єва пританцьовувала біля плити, перегортаючи грінки. Вона була вдягнена в його сорочку, яка на ній виглядала як дуже коротка сукня. Айден знав, що жінки таке роблять - вдягають сорочки своїх чоловіків, але не знав він, як це впливає на того самого чоловіка, чию сорочку вдягнула дівчина. Не знав, що від цього видовища він сповниться незрозумілою гордістю і якимось первинним бажанням назавжди лишити її в такому вигляді. Щоб усі знали, що вона - його. Отак.  
         Він ще не бачив в житті нічого прекраснішого, цієї миті вирішив Айден. Відтепер вона - його улюблене видовище. Ось в такому вигляді.
         Він підкрався до неї і обійняв ззаду. Єва скрикнула.
 - Доброго ранку, - прошепотів Айден, притуляючись губами до її шийки.
 - Ти мене налякав, - Єва відкинулась назад, міцніше притискаючись до нього.
 - Вибач, - він ніяк не міг забрати від неї свої руки. - Я не міг знайти свою сорочку.
         Єва вимкнула плиту і повернулася до нього, закинувши руки йому на шию.
 - Я знаю, що це банально, але мені так захотілося. Ти не проти?
 - Я не проти. Мені дуже подобається, - він слизнув долонями по її тілу і заліз під сорочку.        
 - Ти голодний? - Єва намагалася перевести його увагу, але він не піддався.
 - Дуже.     
 - Я не про це, - засміялася дівчина, вивернувшись з його обіймів. - Нам треба поїсти.
 - Мені не треба, - багатозначно заявив він.      
 - Зате мені треба, - Єва всілася на диванчик за стіл, де вже стояли дві чашки з кавою і тарілка з грінками. - Не всі тут всесильні безсмертні.
         Він заричав, але сів поруч. Сидів і просто спостерігав, як вона їсть. Його голова практично крутилася від щастя. Дуже дивне почуття, але таке приємне.
         Єва відставила чашку, помітивши, як він на неї дивиться. 
 - Що?       
 - Нічого.  
 - Чому ти так на мене дивишся?   
         Він похитав головою.  
 - Нічого не можу з собою зробити.

         Єва ніжно всміхнулася і потягнулася, щоб його поцілувати. Взяла його обличчя в долоні і палко притисла свої губи до його. Айдена не треба було вмовляти: він миттєво зхопив її і перетягнув до себе на коліна.

• Айден, ну не за столом же… - Єва ні на мить не засумнівалася в його бажанні. Зрештою, вона сиділа в нього на колінах!
• Я нічого не збираюся робити за столом, - пробурмотів він, - я планую віднести тебе в спальню.

         І він дійсно встав, не випустивши її з рук ні на мить, і поніс дівчину в спальню. Єва раптом запанікувала, до кінця не розуміючи, чого.

• Айден, я… - вона вперлася руками йому в груди, але він не сприйняв її серйозно. - Будь ласка, відпусти мене…

         Він поставив її на ноги, але не відпустив, а схилився, щоб поцілувати, і при цьому стиснув так сильно, що їй стало важко дихати. І Єві стало страшно, страшно від того, який він сильний. Це був дурний, ірраціональний страх, але вона не могла з ним впоратися.

• Припини! - закричала вона. - Ти мене лякаєш!

         Він скам’янів і повільно забрав від неї свої руки. Похитав головою, розганяючи туман бажання і повертаючись до свідомості. Що він зробив? Він не уявляв, що сталося, і чому вона так реагує?

• Я зробив тобі боляче? - він трохи присів, аби заглянути їй в очі. А Єва миттєво відвела погляд, і це вразило його.
• Ні, я просто… Я не знаю! - вона відійшла від нього і охопила себе руками. - Я не впевнена, що можу сприймати тебе як просто хлопця. Я не зможу… зупинити тебе.
• Що? - він вже взагалі нічого не розумів.
• Ти такий сильний, Айден! Ти буквально найсильніша людина в світі! Ти можеш зробити зі мною все, що завгодно!

         Він не вірив в те, що чув. Це справді Єва говорить про нього? Про нього?! Вона навіть не уявляє, як сильно те, що вона говорить, ображає його. Вона просто взяла ніж і втикнула йому в серце.

• Добре, я розумію, - він не розумів, але мав щось сказати. - Вибач, я…