Розділ 13

Якби він міг відчути, де вона… Але він примудрився схопити лише відтінок відчуття, залишок її енергії. Айден зрозумів, що такий пошук буде надто довгим. 

         Він повернувся до Вельзевула.

• Де Пегас?
• Там, де і завжди, - Вельзевул хотів поставити тисячу запитань, але стримався, бо по обличчю Айдена зрозумів, що той не налаштований обговорювати те, що відбувається. Зараз він потребує лише відданості і Вельзевул та інші демони були раді йому її дати.

         Айден підняв голову до темного неба і різко свиснув. Те саме зробили інші демони. Повітря сповнилося свистом і відразу за ним з неба почувся шум сотень крил. Якби людина побачила те, що відбувається, то, мабуть, збожеволіла б: з хмар на землю спускалися крилаті коні. Величезний чорний кінь підійшов до Айдена, той схопив його за вуздечку, поставив ногу в стремено і заскочив йому на спину. Кінь опустив голову, пирхнув, випустивши з носу хмари диму, вдарив копитом і знову злетів в небо. 

         Він летів швидше вітру, і за кілька миттєвостєй попереду виріс кам’яний хребет. Проте Айден не збирався летіти за нього, бо кожен демон знав, що там.

         Порожнеча.

         Але він чув Єву саме звідси, в цьому він не сумнівався. Вона ще у Потойбіччі, інакше він не зміг би її почути. 

         Айден спішився, те саме зробили і демони. Він підняв руку, закликаючи до тиші.

• Де ти… Поговори зі мною! - прошепотів він, звертаючись до Єви.

         А тим часом Єва сиділа у стіни печери, яку вона встигла зненавидіти, хоча і знала, що коли вийде з неї, то помре. Вона вже втомилася молитися - її все одно ніхто не почує.

• Привіт, принцеса! - Зеус виник з боку грат і наблизився до дівчини. - Як настрій?

         Вона навіть голови не підняла і нічого не сказала.

• Ти що, образилася? - він узяв її за підборіддя і змусив подивитися собі в очі. - Не треба, не ображайся. Я не такий поганий, як ти думаєш.
• Ти збираєшся мене вбити!
• Ну… так. Але особисто до тебе це не має жодного відношення!
• Від цього мені, звісно, легше, - фиркнула Єва. - Давай покінчимо з цим нарешті.

         Вона дійсно хотіла, щоб він вже виконав свою обіцянку. Чекати смерті, мабуть, гірше самої смерті.

“Айден…”, - в останній надії покликала вона, не чекаючи відповіді. Врятувати її міг лише він, а він вважав, що вона повернулася додому. Доки він дізнається, що це не так, її душа вже згниє. Чи що там з нею буде в Потойбіччі…

• Ну добре, - Зеус протягнув їй руку, - ходімо.

         Єва проігнорувала його руку і встала самостійно.

• Ти хороша дівчинка, Єво. В інших умовах ми б, може, стали друзями. Якби тільки ти не потрапила на очі моєму брату. Вибач, але моє щастя мені важливіше, ніж твоє.

         Він вхопив її за лікоть, але вони не встигли зробити ні кроку. Світло від виходу раптом закрила тінь.

• Мені дуже цікаво, куди це ви прямуєте.

         Спокійний холодний голос, але Єва ніколи не чула нічого прекраснішого.

• Айден… - видихнула вона. Він навіть не подивився на неї: вся його увага була зосереджена на браті.
• Брате, - Зеус всміхнувся і одним руком задвинув Єву собі за спину. - Я роблю це для твого блага. 
• Справді? 
• Так! Вона руйнує тебе! Я просто хочу, щоб усе було як раніше.
• Розумію, - похитав головою Айден. - Я тільки не розумію, ким ти себе вважаєш. Хто ти такий?
• Я – твій брат!
• І все? Я володію всесвітом, а ти усього-навсього запасний.

         Єва захолола від страху: вона ще не чула, щоб Айден говорив таким тоном. Вона обережно визирнула з-за спини Зеуса і подивилася на нього, сподіваючись хоча б вхопити його погляд, але Айден дивився тільки на брата.

• Я ще раз тебе питаю: хто! Ти! Такий! - його голос громом відбився від стін печери і вдарив Єві прямо по вухах. Вона скрикнула і закрила вуха руками.
• Я той, хто не дасть тобі зробити помилку! - Зеус схватив її за плече і прижав до себе. - Вона відправляється в Порожнечу, і ти нічого не зможеш з цим зробити.

         Айден підняв брови і з презирством поглянув на нього.

• Вона мене не хвилює. Це всього лише людина. Але мене хвилює, що ти зазіхнув на те, що належить мені, і порушив мої правила. За це має бути покараний кожен. Навіть ти.
• Ти чудово знаєш, що нічого не можеш зі мною зробити, - засміявся Зеус.
• Ну звісно, - всміхнувся Айден. Раптом в його руці з’явився величезний вогняний меч. “Це щось теж з біблійного”, якось машинально відмітила про себе Єва. В руці Зеуса з’явився такий самий меч, і в ту ж секунду він відкинув Єву в бік. Вона сильно вдарилася о стіну, але швиденько стала навколішки і відповзла в бік.
• Ми вже це проходили, брате, - Зеус пограв мечем у повітрі. - Переможця не буде, і ти це чудово знаєш. Витрачати стільки сил через якусь людинку!
• Ти весь час забуваєш, що ти мені не рівня! - Айден підняв меч і зав’язався бій.