Розділ 12

Вона повільно розплющила очі і вперлася поглядом в кам'яну стелю над собою. Думки плуталися. Вона не уявляла, де вона і як сюди потрапила. Останнє, що вона запам'ятала: вона вийшла з будинку Айдена, отримавши записку від нього ж. 

І ось вона тут, в цій… печері? Єва сіла і подивилася навколо. Так, це дійсно печера. Величезна, кам'яна, справжня печера. Як вона тут опинилася? Та і власне, де це – тут?

• Прокинулася? - десь здалеку почувся чоловічий голос. Єва злякано притулилася спиною до холодної стіни, коли з темряви вийшов чоловік. Він не був таким гарним, як демони, але і людиною він, мабуть, не був. 
• Де я? - тихо спитала Єва.
• А чому ти не питаєш, хто я? - він присів перед нею і вона зойкнула, побачивши його очі. Один зелений, другий блакитний – очі Айдена. - А, бачу, ти впізнала. 
• Хто ти такий?
• Мене звуть Зеус. Я – брат його величності, єдиного і неповторного володаря всесвіту, - він не приховував сарказму. У голові Єви щось клацнуло.
• Зеус це… Зевс?! 
• Угу. Молодший брат бога підземного царства. Мені подобалися ці легенди, де я був величніший за брата. Ви, люди, завжди любили мене більше, - він широко посміхнувся. - Ти мене не бійся, я не скривджу тебе. 
• Тоді нащо я тут?

Зеус зітхнув. Зараз Єва вже бачила, як він схожий зі своїм братом. Їй було страшно, дуже страшно – вона не уявляла, що він задумав і що з нею робитиме.

• Мені не подобається, що відбувається з моїм братом,  - сказав Зеус. - І причину цього всього я бачу в тобі. 
• До чого тут я? 
• Доки тебе не було, він сторіччями керував цим світом. Це титанічна праця, ти знаєш? Він робить стільки, скільки не може робити ніхто інший. 

На якусь мить Єва подумала, що він заздрить Айдену, але те, що він говорив… тепер вона зовсім нічого не розуміла. 

• А ти, - він погрозив їй пальцем, - його відволікаєш. 

Він сів напроти неї, так само сперся спиною об стіну.

• У нас із тобою багато часу, тому я тобі розкажу.

Єва була готова слухати його годинами: невідомо, що він запланував, але можливо, ще є шанс, що він змінить своє рішення ?

• Колись давним-давно наші батьки вирішили, що вони не хочуть займатися вашим світом,  тому створили нас: Айдена і мене. Його – щоб він робив усю роботу, а я – запасний. Так усе і йшло: Айден, як ти, я думаю, вже знаєш, дуже серйозно ставиться до своєї посади. І мене це цілком влаштовує!
• Хіба ти не хочеш посісти його місце? - Єва сподівалася розмовами відволікти його. Вона вірила, що Айден її знайде.
• Ти що! Ніколи! У мене чудове життя! Я практично такий же всемогутній, як він, але геморою менше. 
• І тебе влаштовує таке життя? Ні родини, ні близької людини поруч…
• У мене є дівчина.

Єва була шокована. 

• Як? А як же…
• Так, Айдену в цьому плані не пощастило, - сумно погодився Зеус. - Розумієш тепер, чому я зовсім не хочу стати ним?

Вона дійсно розуміла. Нащо йому забирати собі місце брата, коли його життя має набагато більше свободи?

Проте це все не пояснювало, для чого йому знадобилась Єва.

• А я тобі чим заважаю?
• Тим, що він змінюється. Він вже практично у тебе закоханий. Я цього дозволити не можу. 
• Але ж я і так не сьогодні завтра повернуся додому. І все, мене не буде тут.
• Але ж ти помреш колись, і повернешся. Це мене не влаштовує. Тому, - його голос,  до того м'який і лагідний, в одну мить став жорстким і холодним, - ти підеш у Порожнечу.

Єва здригнулася всім тілом. Вона вже знала, що це таке, і знала, що звідти виходу немає. 

• Насправді, я не знаю, що там всередині, але звідти ти не зможеш повернутися. Це навіть трохи сумно: твоя душа досить чиста, шанси, що ти колись би потрапила до Порожнечі, нульові. Але – сталося як сталося. 
• Почекай! - скрикнула Єва. - А що буде з моїм тілом?
• Серце зупиниться. Воно і так вже ледь тримається. Айден не сказав тобі? Ти в комі. Там, в світі людей, ти вже давно в комі. Ти просто з неї не вийдеш.

Вона немовби провалилася в чорну яму, почувши його слова. Весь цей час, коли вона насолоджувалася своєю казкою, її тіло повільно вмирало. І якщо вона не повернеться… все скінчиться.

Хвиля чорної злості нахлинула на неї і майже змусила забути про страх. Зеус глянув на неї і погрозив пальцем.

• Я чув, що ти користуєшся його силами. І тепер я точно знаю, що ти проблема. Дякую, що полегшила мені вибір. До речі, на мене його сила не діє, як і моя на нього. Наші батьки зробили усе, щоб ми не воювали.

Єва знітилася. Всі її надії зникли.

• Ну добре, мені вже час, - Зеус легко піднявся на ноги. - Не бійся, ти не підеш в Порожнечу прямо зараз. Я маю почекати кілька днів  - переконатися, що мій брат не шукає тебе. Але перш ніж я піду, я маю тобі щось показати.