Рудий.

  Жив був у нашому селі пес по кличці "Рудий". Сумно було йому на прив'язі, хоч його добре годували і доглядали.

  Багато чи мало часу минуло, якось забіг у село Лис Микита.  І почав він ловити в селі курей та інших домашніх птахів. То курка пропаде, то півня не стане, то качку поцупить Микита. Бідкаються люди в селі:

-  Що ж нам робити з цим клятим лисом?

Стали кликати вони місцевих мисливців на допомогу, щоб якось зловити цього лиса. Дружно всі зібралися і пішли під вечір до колгоспного саду, що був неподалік, на краю села. Кажуть, що вчора там бачили лиса.

Цього ранку Рудий ніяк не міг заспокоїтись, крутився, мов дзига на цепу. І якось таки вдалося йому скинути ременя з голови. Він вискочив на вулицю, оглянувся довкола і  промовив:

-  Ну от, нарешті. воля. Тепер набігаюсь досхочу. Весело висолопивши язика, Рудий побіг за село в колгоспний сад. 

Там він бігав, щось винюхував і ловив польових мишей.

В цей час мисливці засіли за кущами і спостерігали, чи бува не видно лисиці. Аж тут помітили щось руде і волохате здалеку, що бігало під кущами.

-  Олексію, дивись, здається он він, стріляй!

-  Дивіться пильніше, то точно лис?

-  Та що ж то таке руде і волохате і хвіст аж до землі?

Олексій вистрілив, далі знов хтось вистрілив вдруге.

-  Гав - гав- гав! Ай- ай-ай!, - заскавчав Рудий і побіг геть, подалі від кущів. Мисливці слідом за ним кинулися.

-  Василю, дивись, та це ж собака, а як схожий здалеку був на лиса. Тьху ти ... Це ж треба таке.

-  Точно, це ж Рудий, собака моєї сусідки. Здається він ранений, кульгає на ногу.

Вони сміялися, шуткували один з одним, перев'язуючи лапу Рудому. А він дивився сумними очима на них і нічого не розумів, чому ж вони сміються.

-  Гав! Гав! Гав! - насварився пес на них. Чому регочете, я ж нічого поганого наче не зробив.

-  Це ж треба, мало не вбили собаку, сказав Григорій. І знову всі засміялися.

-  Хто їх здалеку розбере чи то собака чи то лис. Добре , що лише ногою обійшлось. 

Розгублений і сумний Рудий повертався додому, накульгуючи на поранену ногу, на якій було видно скрізь бинт, пляму крові. Більше йому вже не хотілося нікуди бігти з дому. Він заліз в свою тепленьку будку і солодко заснув. Вскізь добре, а вдома найкраще.

  Ось така історія трапилася в нашому селі. Хоч вірте, а хочете перевірте.