Весняний ранок.

      Був весняний сонячний ранок. Сонце весело посміхалося, зазирало крізь новенькі вікна у наш клас. До класу зайшла вчителька і привіталася.

-  Діти, сьогодні ми підемо на екскурсію, Будемо милуватися та спостерігати за весняною природою.

    Всі швиденько одягнулися і вирушили до річки. Нам було весело. Хотілося бігти, стрибати, кричати.

-  Зверніть увагу на дерева, травичку, квіти. Що ви помітили? - запитала Марія Іванівна.

-  Травичка зеленіє, - сказала Віка.

-  Листочки з'явилися на вербі та березі, - промовив Данилко.

-  А ви відчуваєте як пахне наша земля? - запитала вчителька.

-  Як легко дишеться...

-  Так! Так! - вигукували діти один по одному.

-  Дивіться! Дивіться! Он білочка! Галасували радісно хлопчики й дівчатка. 

Всі почали очима шукати білочку. А вона руденька, маленька, пухнаста прудко стрибала з гілки на гілку,

перебігла на інше дерево і зникла.

-  А ось. подивіться, що це за квіточки? - запитала вчителька.

-  Це кульбабки, сказав Максимко.

-  Ні! Це мати - й - мачуха, заперечив Данилко.

-  Так, це мати - й - мачуха  - лікарська рослина. Вона схожа на кульбабку, але не зовсім. Кульбабка цвіте пізніше і більша за розмірами та й листочки зовсім інші, сказала Марія Іванівна.

Діти по черзі відповідають, перебиваючи один одного.

-  Подивіться, дітки, а ось тут зійшла пшениця. На що вона схожа?

- На травичку, сказала Марійка.

-  Так. Але згодом вона виб'є колоски і стане золотистого кольору. В середині колоска з'являться молоденькі зернятка пшениці.

-  Така, як ось ця травичка? Показує Валерія, внучка Марії Іванівни, на очерет, що росте в річці.

-  Ні не така, інша. А це очерет.  Ти приїдеш до нас влітку і побачиш, яка буде тоді пшеничка, - промовила вчителька, бабуся Валерії.

-  Лєрочка виросла в столиці, в Києві, тому й ніколи не бачила як росте пшениця.

- Діти, а для чого люди сіють пшеницю? Що з неї виготовляють люди?

- Хліб!  Муку! Навперебій викрикували учні нашого класу. Тільки Валерія замислено дивилася на зелене поле пшениці. 

Вона й гадки не мала що ось так росте хліб.

-  А тепер будемо гратися. В що бажаєте? - запитала голосно Марія Іванівна

-  В квача. 

Діти бігали, весело щебетали, сміялися, кричали, мов пташенята. що вилетіли з гніздечка. Добре нам гратися на долині біля річки весняного, чудового, сонячного, теплого дня.

Повертаючись додому ми весело сміялися, ділилися своїми враженнями, підстрибували. Добре нам вчитися на природі.