Ромашка . Казка.

Жила, росла у лузі проста квітка Ромашка. Нічим не примітна, з ніжними пелюсточками і жовтими , мов сонечко, оченятами. А поруч неї червонів гордовитий красунчик Мак. Якось він каже Ромашці:

- Ти така жалюгідна, непримітна, ростеш тут, тільки місце займаєш у лузі. Ніякої користі від тебе немає. А 

от я - інше діло. Всі мене бачать і кожен хоче зірвати. Всі милуються моєю красою

 Ромашка нічого не сказала у відповідь, лише важко зітхнула ... О-о-ох!

 Коли це  налетів зненацька сильний вітер. Похилив трави, дерева, квіти. Закрутив він. закружляв над лу-

гом, Сипнув град, почався заливний дощ. Мак затремтів від страху, похилився низько до  землі...

Пелюстки його червоні обпали і полетіли за вітром геть. Залишилось тільки зелене зігнуте до землі стеб-

ло. Навіть непомітно стало його серед трави зеленої, і де він цвів і сліду не лишилося.

    Дощ, нарешті, вщух, Згодом виглянуло яскраве Сонечко із-за хмар. воно лагідно посміхнулося Ромашці

і сказало:

-  Рости, цвіти, прекрасна, моя донечко Ромашко!

І вона стала ще чистіша і біліша, ввічливо нахилила свою голівку і щиро подякувала Сонечку. 

Ромашка ще довго  цвіла у лузі - сильна, ніжна, прекрасна, наче царівна . Адже слово Ромашка - означає "королівна". А ви знали про це?

    З того часу вони більше ніколи не сперечалися із Маком. Адже він зрозумів, що поступив дуже негарно і тому попросив вибачення у Ромашки:

-  Пробач мені, будь ласка, я образив тебе, насміхався над тобою , більше такого ніколи не буде. Чесне слово!

- Та, не хвилюйся. я не ображаюсь на тебе зовсім . 

Вони стали справжніми друзями з Маком і разом прикрашали навкруги українські лани і степи.