Розповідь

-"Гей, ви живі!?" - гаркнув хтось у темряві, я впізнав голос, то був Єврей.
-"Атож" - відповів горбатий.
-"Я живий" - відповів я.
Згодом я почув як чиркнув сірник, і побачив невеличкий вогник у руці горбатого матроса, він стояв не далеко від мене, потім він підвів сірник до чогось і приміщення печери затопило червоним вогняним світлом. Він запалив ручну лампу, яка освітлювала простір за рахунок однієї тліючої свічки і декількох лінз.
-"От і добре!" - мовив Єврей.
Я підвівся.
-"А ти, таки, не погано гребеш" - мовив до мене Єврей.
-"Дякую... Я дуже вибачаюсь, але може хоча б ви мені вже пояснете, що тут, до чорта, коїться!?" - не стримавши наступу злоби, крикнув я. Єврей і горбатий здивовано глянули на мене.
-"Хлопче, я тебе дуже прошу, не треба рвати свої голосові зв'язки, це тобі точно не допоможе налагодити розмову з такими витонченими людьми як ми" - з посмішкою відповів Єврей.
-"Скажіть хочаб ваші імена" - все ще сердито мовив я.
-"Я Зан-Зен, я ж вже тобі казав, там, на кораблі" - мовив горбатий матрос.
-"Ну а я таки Мойша Вайзерштейн, можешь звати мене просто Мойша, я старший помічник Капітана "Кривавого либідя" - офіциозно мовив Єврей.
-"Тепер зрозуміло, чого ти постійно керуєш" - розуміючи промовив я.
-"А як звати капітана?"
-"Капітан, звісно!" - з посмішкою відповіли обоє.
Я вже не дивувався усьому цьому безумству.
-"А та тварюка, що нас сюди затягнула, вона справжня була? Чи я вже разом з вами збожеволів і ми зараз сидимо всі у лікарні"
-"То була не просто таки, тварюка, а самий справжнісінький змій Уроборос!" - з тремором у голосі відповів Зан-Зен.
-"Хто!?"
-"Уроборос, синку. Ви що... Тут, на землі не знаєте, хто це такий!?" - здивувався Зан-Зен.
-"А чого ти дивуєшся, населення цього світу завжди ввідрізнялось слабким розумінням процесів... Нащо ми взагалі їх тут рятуємо" - почав було Мойша.
-"Стій. Що ти верзеш, взагалі, яке населення, якого світу...?" - знову зкривився я.
-"Тобто, ти таки взагалі нічого не влавлюєш у цій розмові?" - перепитав мене Мойша.
-"Взагалі" - підтвердив я.
-Ех, що ж, доведеться все тобі пояснити. Поки я буду це розповідати, ми підемо по сліду Уробороса, що залишився від його величезного брюха" - сказав Мойша.
-"Так-так" - підтвердив Зан-Зен, роздивляючись сліди, і витягуючи з останків човна деякі речі, зокрема три  списа, що їх по одному він вручив нам. Ми попрямували за Зан-Зеном.
-"Отож, для початку ти повинен зрозуміти, що окрім того світу, що ти вважаєш своєю реальністю, є тисячі інших світів, зокрема і той, з якого прибули ми - Потайсвіт. То світ чарвіників і потвор, королів і тварюк, словом - дуже колоритне місце. У вашому світі є декілька людей, що знають про існування Потайсвіту, та й інших світів, але навідь вони дізнались про це дуже пізно. Одним з таких, був, наприклад, Ейнштейн. Ці люди, що знали про інші світи, виступали від імені вашого світу, вашого, як ви називаєте, людства, і мали голос, бо деякі наші правителі дуже цікавились ними. Отож ці одиниці, що знали про інші світи, врешті решт, попросили заключити угоду про взаємне невтручання, бо, за словами все того ж Ейнштейна, людям категорично не можна було знати про існування інших світів, бо трапилась би катастрофа. І багатьом світам довелось вивести звідси своїх представників, вчених, простих туристів, короче кажучи за декілька років між нашими світами буквально виросла стіна. Але потім часи мінялися і деякі тварюки, або просто злодії, випадково, чи зі злим наміром, проникали таки у ваш світ, і починали коїти жах, то ж в нашому світі довелось сформувати ряд організацій, для допомоги вашій цивілізації, та полювання на чудовиськ. Зокрема такою є "Сутінкові Вартові", до яких ми належимо і які займаються полюванням на морських чудовиськ. Ця тварюка, Уроборос, вже колись бувала у вашому світі, доречі, досить недавно, нашим богам довелось втрутитись у ситуацію, бо люди не могли впоратись, але той Уроборос відклав яйце у цих печерах, ми не знали про це, і ось він відродився знову, немов фенікс. Живуча тварюка!" - вилаявся Мойша.
-"А хто це взагалі такий, той Уроборос" - поки що до кінця не розуміючи почутого, спитав я.
-"Змій пожираючий самого себе. Спочатку він жере все живе на планеті, і виростає не по днях, а по годинах. Короче кажучи, десь за тиждень, може трохи більше, він би вижрав все живе на вашій планеті і виріс би до розмірів таких, що здатен був би обвити ваш шар декілька разів, але потім, коли їсти вже нічого, він починає жерти самого себе, починаючи з хвоста і в решті решт, пожирає себе повністю. Ось для того, що б цього всього не трапилось, ми тут і знаходимось"
-"Якась маячня..." - пробубонів я.
-"Ну повториш це ще раз, коли ми знову зіткнемося з Уроборосом" - насмішливо відповів Мойша, - "до речі, хочу тобі пояснити ще де що: є таке неписане, але вічне правило - хто був врятований кораблем "Кривавий Либідь" стає частиною його екіпажу навіки"
-"Що... То ось чому ти так схожий... Чому ти схожий на місцевого"
-"Так... Це було дуже давно... Ти швидко звикнеш..."
Мойша посміхнувся і замовк. В мене вже не було бажання щось в нього питати, а він, певно, не хотів більше нічого казати, то ж далі ми йшли у тиші.