Частина 19

— нізащо, йому більше не довірюсь, — говорила я ридаючи і п'ючи пекучу текілу. 

Ніка: Яка це рюмка? 

Софія: якщо рахувати від того, як вона прийшла, здається п'ята.

— не робіть з мене алкоголіка. Я лікую свою душевну рану. Він мені говорив, говорив, що скаже якщо він вступить у нові стосунки. Але не зробив.  Він не сказав мені. 

Марта: він вчинив дуже егоїстично. Чекайте, протилежна стать дзвонить. Слухаю, уважно. Для чого вона тобі? Не знаю, де вона є. Поїхала додому. Скоро буде скажи Миколі. 

— але ж я не поїхала і не поїду більше до нього. 

Марта: тоді нехай думає, що з тобою щось сталося. В пана футболіста хвилювання з'явилося, «а що якщо з нею, щось трапиться ».

— трапилося. Він трапився, — знову я випила рюмку, — все.

Оксана: що «все» ?

— більше сьогодні не п'ю. Але на Шапаренка,  я ображена не те, що ображена, я зла на нього. Причому дуже сильно. 

Ліля: Думаю, краще всім піти спати. 

— шмарку, ти чому досі тут?

Ліля: Я сьогодні з вами. Так, мовити дівочий вечір.

— гаразд, спати, так спати.

Я пішла у свою стару кімнату, у якій не була вже два місяці. Два місяці, як ми одружені. Два місяці, як я у цьому домі, вже гість. В цій кімнаті, колись мені було комфортно. Тут було все моє. А зараз... Ніби,  я тут чужа. Ніби мій дім, моя кімната зовсім не тут, а в будинку Шапаренка. Ніби він мій дім, але це не так. Найближчим часом ми розлучимося і він одружується зі своїм агентом у якого так палко закоханий. 
Поки я літала у своїх думках про «мій дім» унизу почулися голоси. Я їх впізнала це були Шапаренко, Артем, Мудрик і Андрієвський. І я вирішила підслухати про що вони з Оксаною і Вікторією будуть говорити. Ну а що?

Шапаренко: Я знаю, що вона тут.

Оксана: добре.

Шапаренко: добре? Ви зараз серйозно? 

Артем: може, ви впустите нас в середину? 

Віка: Ні. Годину бачили?  І  протилежній статі вхід на цю територію категорично заборонено.

Міша: А я до Вероніки, — сказав Михайло. 

Віка: точно, вона якраз зрадіє твоєму приходу. Одразу побіжить обирати інструмент для твого вбивства, Михайле.

Шапаренко: гаразд. Можете, хоч сказати, що сталося? 

Оксана: сам додумайся, все бувайте, — дівчина гримнула дверима перед їхніми обличчями, — ну і як ми їх? 

Віка: це так кайфово.

— надіюсь, ви дверима добре примастили Шапаренку в ніс.

Віка: ой, Марусю, ти що все чула?

— здається, що та.

Вранці я прокинулася і одразу спустилася готувати їжу. Коли я зайшла на кухню, то помітила Колясика. Як він сюди потрапив, я вже хотіла тікати, але він мене помітив.

— що ти тут робиш? Точніше,  як ти тут опинився?

Шапаренко: хіба місце чоловіка не поруч з дружиною?

— дозволь,  тобі нагадати,  я — твоя фіктивна дружина. 

Шапаренко: байдуже.

— ти можеш піти звідси? Шапаренко, будь ласка.

Шапаренко: ні. Я тільки що..., — хлопець не договорив, бо я його перебила.

— я чула, що ти тільки, що ти сказав я не глуха.  Я попросила тебе піти.

Шапаренко: Марусю, що сталося? — хлопець почав підходити до мене, якщо він опиниться надто близько то я розтану і вся моя холоднокровність, яку я будувала цілу ніч розвалиться. Я не можу дозволити цьому статися. 

— нічого, — я витягнула свої руки вперед, щоб його зупинити, — не підходь і будь ласка, іди уже. 

Шапаренко: я дізнаюсь, що сталося і це моя обов'язкова мета.
— думаю, це погана ідея. 
Шапаренко: чому? 
— бо ти ніколи не дізнаєшся.
Шапаренко: побачимо, — хлопець взяв рукою поплескав по плечі і пішов.

ШАПАРЕНКО

Я вийшов з будинку дівчат у сум'ятті з цією дівчиною явно щось сталося. Я маю це з'ясувати. Тут задзвонив мій телефон, я думав, що це Міша, але це мій «дорогенький братик Семен». Він вже за останні 24 години дзвонить в п'яте. А я ще ні разу не взяв трубку. Не дурно він в мене записаний «Не відповідати».. Але зараз я не зайнятий тому, візьму трубку.

Семен: ну нарешті, я тобі дзвоню вже три дні, а ти тільки сьогодні відповів.— 3 дні? Чому я думав, що тільки останні 24 години він телефонував ну і нехай я його ігнорував три  дні, потрібно було протриматися ще чотири дні і був би тиждень, хаха.
— можливо, я зайнята людина. В мене тренування, матчі збірної скоро і я готуюсь братику, а ще я одружений. 
Семен: точно, одружений. А  хіба твоя дружина, не втекла від тебе вчора? 
— це ти так? Що ти їй сказав? Я зараз, як з'явлюся до тебе, то тобі і твоїй Ілоні мало не покажеться.
Семен: я нічого їй не говорив, хіба відправив конверт з фото, а саме  твоїми фото і твоєї агентки, ви така пара красива, — чорт, чорт забирай вона напевно подумала, що я закоханий в свою агентку. Є ідея.
— що ти зробив?
Семен: здається, вона більше не вірить у твоє кохання. 
— заткнись, що ти хочеш? 
Семен: твій фонд. 
— хто б сумнівався, — я завершив виклик і поїхав на базу збірної. Там помітив Андрієвського і Мудрика.
— О, хлопці, стійте!  
Андрієвський: що сталося?
— я звільнив свого агента. Вам не потрібно нового агента? — хлопці були ще у тому сум'ятті.
Андрієвський: ее... Я правильно розумію, ти звільнив свого агента, і хочеш, щоб я чи Міша взяв її собі, як агента? 
— так.
Андрієвський: довго думав?
— нуу. 
Андрієвський: моя відповідь — ні! І не проси нічого. 
Міша: мені вистачає свого агента. 
— тоді вона буде без роботи.
Андрієвський: Якого чорта, ти її звільняєш?
— мій брат, зробив фотошоп і скинув його Марусі і вона думає, що я їй зраджую зі своєю агенткою.
Міша: питання для тебе. Ти сказав своїй дружині, що закоханий у неї?
— ні. 
Артем: тоді ти повний бовдур, — звідкись взявся цей хлопець. 
— ти звідки тут?
Артем: уяви собі, Колю, я теж футболіст.
— Ой, а я не знав, — і тут задзвонив мій телефон. Якщо це знову «мій любий братик », то я його точно сьогодні прикінчу і байдуже, що посадять, бо він мене якщо кажучи серйозно задовбав зі своїми інтригами. Але дзвонив адвокат. Дзвінок, якого я найбільше чекав і боявся.