Частина 14

Марта: Чому ти така зла ?
— надоїла мені сімейка мого Фіктивного чоловіка.
Марта: що сталося? 
— каже мені, що Микола мене використовує. І так далі.
Марта: ти казала, що це брат його.  Хіба рідні брати,  так можуть вчинити з родичем?
— як бачиш, що можуть.
Меланія: Марто, там .. знову...
Марта: хто?  
— фанат твій, — засміялася я. 
Меланія: Ніль... Андрієвський. , — нарешті промовила Меланія. 
Марта: Марусю, є дехто гірший за братів.— вона вийшла з кабінету в коридор,  де стояв Андрієвський. І мені дуже стало цікаво і я не вагаючись побігла за нею. 
— О, Саньок, привіт. 
Алекс: Привіт.
Марта: дивись вітається він. Єй, камон тобі не надоїло ходити туди сюди?  Знаючи, що тут ти нічого не отримаєш, — "Нічого не отримаєш", що вона має на увазі? 
Алекс: Ні.
Марта: Андрієвський, заради бога іди звідси,  я тебе дуже прошу. 
Алекс: Якщо ти не хочеш, по-доброму, то буде по-іншому. 
Марта: Олександр Андрієвський, ти офігів?  Ти скоріше отримаєш  мій труп ніж ці акції. Зрозуміло?  — а то пан Андрієвський, хоче акції компанії, яку довів до банкрутства 2 роки тому. 
Алекс: Ну трупу мені не потрібно, це поки що. Ти мені потрібна живою.
Марта: Ти збоченець!
Алекс: Ти не правильно зрозуміла, я хочу те, що належить мені по праву. Це мої акції. Моїх 30 відсотків 
Марта: навіть,  якщо ти поцілуєш мене в дупу я тобі їх не віддам. Іди звідси поки,  я тебе не побила цією шваброю. 
Алекс: вже шваброю б'єшся? 
Марта: знаєш, що я НІЗАЩО цього не зроблю. А знаєш чому, бо ти та людина, яка довела цю компанію до банкрутства, і ти думаєш, що я так просто тобі ці довбані 30 % віддам ні, НІЗАЩО. Ви з Борисом заплатите це будь якою ціною. Один вже сидить.« За викрадення». І ти хочеш за підробку підпису.
Шапаренко: привіт,
— Привіт
Шапаренко: що відбувається? І чому в неї в руках швабра?
— здається, — і я засміялась, бо побачила,  як Марта бігає за Андрієвським зі шваброю і лупашить його.
Шапаренко: я побачив нас зі сторони місяць тому.
— зараз все змінилося.
Шапаренко: дуже сильно.

Через 3 тижні. Суд.

Ніка: Я не розумію, як все дійшло до суду?
Ліля:  Чому Марту ніхто не зупинив ?
— Краще б зупинили Андрієвського. Який так хотів акції. Я ще дивуюся, як вона не почала говорити за підпис.
Шапаренко: Я не винен. Він впертий так, як ваша подружка.
Софія: О,  Оксана вийшла. , — Оксана то вийшла, але в неї була істерика. Вона сміялась, як ненормальна. 
— Що там сказали? Що? Та  чого ти смієшся? 
Оксана: Бо це смішно. І так суддя виніс вирок, — але вона не продовжила, бо почала істерично сміятися.
Шапаренко: Денис, скажи краще ти. 
Денис: О, ні. Це вона скаже. 
Оксана: суддя сказала, що спочатку нехай вони порозуміються одним з одним. І тоді вона віддасть Марті акції.
— що?  То зараз я єдина хто  має акції? 
Оксана: Так, зараз в тебе всі акції. Суддя забрала в Марти акції, через те,  що вона трошки побила Андрієвського. 
Шапаренко: знову? 
Ніка: хаах. Смішно. Вона через нього їх втратила? І вона трошки побила? 
Оксана: згідна, вона не може бити трошки. Але це правда і те, що її відтягували охоронці. 
Марта: я тебе вб'ю. Заріжу. Я тебе вб'ю всіма можливими способами. 
Алекс: ми ще не вийшли з будівлі суду, а ти вже мені погрожуєш. 
Ніка: ходи підемо сядемо в машину і поїдемо.  
— сьогодні я з вами.
Шапаренко: а Марусю,
— цить.

Ніч. 4 ранку. Я прокинулася від сильного шуму зі двору. Що за чорт? Потім я зрозуміла, що це музика, яка лунає з машини. А машина ця стоїть на дорозі. Вліпашили, так на повний звук. Ідіоти. Я вийшла з кімнати, де вже у коридорі стояли Ніка з Мартою.

Марта: якщо це Софія зі своїм каверєлом, то я її вб'ю. 
Ніка: вони вже почали співати. Чудово.
— у вас часто такі серенади? 
Ніка: Сюди ми переїхали, як місяць, але таке вперше. Тихий район, обіцяли нам ага.  Четверта ранку і концерт хтось дає.

Ми вийшли на терасу, з якої було видно, що біля паркану була припаркована чорна ауді.  А вона щей ексклюзивна. І одна. А така тільки  в Міська Мудрика.

Ніка: не дивіться на мене,  так. Я не знаю, що він тут робить. І для чого він завиває. Хоча це не його голос. 
Марта: там в машині троє людей.  Машина Мудрика, і здається що там є Шапаренко, а третій  егоїст, який надумав забрати в мене компанію, яку сам довів до банкрутства  сидить на задньому сидінні. 
— Ти впевнена, що це він? 
Марта: побачимо,  — дівчина набрала Андрієвського.
Ніка: А  якщо він спить в себе дома?
Марта: НІЗАЩО в це не повірю. 
— динамік включи.
Алекс: Алло, - сонно сказав він, актор від бога, або ж актор погорілого театру.  Але і музика в машині вимкнулась. От конспіратори бісові. 
Марта: Дуже добре спалось?
Алекс: Що ? 4 ранку.. чого ти дзвониш?
Марта: вилазьте з машини вже . 
Алекс: якої машини, ти псіханулась? Серйозно скучно жити. 
Марта: окей,
Алекс: що «окей»?

Вона пішла в напрямку до машини.  А ми побігли за нею. Ми зупинилися в кількох метрах біля машини.
Марта: впевнений, що не хочеш вийти з машини?
Алекс: я не в машині,  я сплю в себе дома. Боже мій
Марта: не говори про Бога. Віруючий.

Ми підійшли вже до самої машини, і я постукала у вікно там,  де сидів Шапаренко.

— добрий ранок, дорогий чоловік, 
Шапаренко: і тобі моя душа. 
— ти п'яний? 
Шапаренко: ні. Випив тільки, а загалом, що я пив?
— опа, ти навіть не пам'ятаєш,  що творилося 3 години назад. 
Шапаренко: не пам'ятаю. А знаєш чому?
— чому? 
Шапаренко: ти залізла в цю дурну голову і не вилазиш. Постійно ти там.  Може вилізеш? 
— що ти за дурниці говориш?
Шапаренко: так, ти маєш рацію це дурниці. Марусю, поїхали додому не залишай мене одного, — майже плачучи говорив він. 
— але..
Шапаренко: Мія.., - Мія. До чорта,  все це мені подобається, як він це говорить,  як звучить його голосом.
— так, давай вилазь з цієї машини і сідай в мою. Дівчата,  я поїхала. 
Ніка: удачі йому, - сіла я в машину натиснула кнопку і поїхала
— дивись п'яний ти і тобі бажають удачі. Це нормально? Хоча мали мені. 
Шапаренко: цілком.