Частина 10

— Шапаренко, злізь з мене. НЕГАЙНО.

Шапаренко: І тобі добрий ранок. А де подяка, що я погодився з тобою залишитися? 
— ти погодився? 
Шапаренко: з чим? 
— стати моїм хлопцем? Я ж тобі вчора пропонувала. Чи ти забув? 
Шапаренко: Ні не забув. І так, бачиш,— він показав руку на якій красувалась золота обручка.
— ти ж одружений зі мною. І чому ми прокинулися обіймаючись?
Шапаренко: це дивно дуже дивно. Але ти попросила мене залишитися вночі. 
— давай сьогодні знову заснем, ми ж не будем п'яні і побачимо. 
Шапаренко: Думаєш прокинемось, як заснули? 
— хочу думати. Бо те, що відбулося вночі дивне для мене
Шапаренко: і для мене теж 
— зараз я готую сніданок а ти... Роби, що хочеш. Мені байдуже.
Шапаренко: а я в душ і потім будем снідати. І вирішимо, що будем робити далі 
Я спустилась на кухню почала готувати сніданок, потім коли приготувала дала завдання Миколі би він все красиво розклав, а сама  пішла вдягатися. Мій вибір зупинився на коричневому шкіряному костюмі і чорних лоферах на підборах. 
Я пішла спустилась на кухню і побачила, що  Микола все розклав.
— ти розклав вже? Супер. І що ти сьогодні, будеш робити?
Шапаренко: У мене звичайного футболіста  сьогодні тренування. А  сьогодні ж чемпіонат в Дмитра.  Я бачу ти підготувалась. Вся така одягнена шикарно.
— дякую за комплімент. Ти не питаєш, але зараз ми з дівчатами  їдемо в кафе, а потім ми до Дмитра поїдемо вболівати за нього.
Шапаренко: прекрасно.
— ага. Побачимось Колясику.
Я вийшла з будинку сіла в свій крузак. І поїхала в кафе. 
— всім привіт ,
Софія: ти дуже радісна.
— це погано?
Ніка: ні це прекрасно
Марта: розказуй, що було після того як ми пішли. Мені цікаво.
— я сказала свому фіктивному чоловікові, щоб він став моїм хлопцем. 
Вероніка, яка пила чай подавилась ним. Ледь не виплюнула його на мене. 
Ніка: що ти сказала?
— щоб Коля став моїм хлопцем
Софія: а він що сказав?
Марта: вигнав її з хати. Гарантую.
— ні. Сказав, що він є моїм чоловіком навіщо йому бути моїм хлопцем
Ніка: він ідеальний. Де знайти такого хлопця, як він з Дмитром.

Марта: наприклад Антон
Офіціант: вам передали полуничне морозиво. Смачного. 
Марта: Мені?
Ніка: Андрієвський почав залицятися?
— що ти робиш?
Марта: Іду віддам йому його морозиво, нехай їсть на здоров'я.
Ми сиділи і дивилися на цікаву картину. Спочатку вона говорила спокійно, потім була зла. А потім морозиво опинилося на голові у чоловіка,  що сидів навпроти Андрієвського.
Марта: я говорила, що це зроблю.
— ти що зробила?
Марта: те, що ви бачили. Цей чоловік вирішив до мене позалицятися. Він на 5 років старший від Андрієвського.  
Софія: їдемо Ліля з дівчатами нас зачекалися вже.
Ми приїхали на чемпіонат зайняли свої місця. І слідкували уважно за числом 1 на екрані монітора та на дорозі. Коли оголосили, що Дмитро став чемпіоном України вчетверте. Наша свята сімка заверещала, закричала на весь стадіон. На це навіть звернув увагу ведучий.  Він навіть сказав « з такою підтримкою Дмитро просто був зобов'язаний перемогти. Як у всі попередні роки ». І він це зробив. Тепер в їхньому домі буде такий четвертий кубок. 
Я щаслива, що саме це все зараз відчуваю.  
Дмитро: а тепер мої  любі фанатки ходімо святкувати.
— о ні святкуйте Булатові самостійно.  Думаю нам пора чи не так Колясику? 
Шапаренко: Так. 
Ми вийшли з стадіону сіли в машину і поїхали.  І я вирішила, що якщо буду ігнорувати Шапаренка. То буде для мене краше. Адже я не можу дати волю своїм почуттям. А я знаю, що вони не взаємні. В нас тільки взаємна ненависть. І все. Більше нічого.
Шапаренко: щось ти мовчазна сьогодні. Це дивно для мене.
— а про що я маю говорити?
Шапаренко: не знаю.
— ось з цього потрібно було почати. 
Шапаренко: дивно це все.
— що саме Шапаренко?
Шапаренко: нічого.
— договори.. я не люблю цього, 
Шапаренко: не зрозумів.
— договори свою думку, я ненавиджу коли не договорюють
Шапаренко: ти мене розумієш тепер.
— я завжди розуміла,  тебе з пів слова.
Шапаренко: мені здається, що це не так. 
— тобі лише здається. Краще буду мовчати ніж грати з тобою у твої безглузді ігри
Шапаренко: які безглузді ігри?
— ніякі... Ти краще скажи яка мета Алекса?
Шапаренко: не розумію,  про що ти 
— то ти не знаєш.
Шапаренко: що не знаю?
— те, як Марта викинула на голову морозиво співрозмовнику Андрієвського.
Шапаренко: що? Він сьогодні мав зустрітися з тренером команди.
— якщо це цей тренер то це
Шапаренко: це капець. Зачекай. Алло Алекс. Кому на голову Марта морозиво заложила? Тренеру. І що там? Тобто він сам договорився, нас не лишать роботи? Ну тоді до зустрічі. 
— ну.... 
Шапаренко: Що таке?
— мені цікаво розкажи. 
Шапаренко: 5 хвилин назад ти не мала бажання зі мною говорити
— Шапаренко! Розкажи. Розкажи. Розкажи.
Шапаренко: тренер побачив вас, як ви пили коктейлі. І захотів зробити сюрприз у вигляді морозива. 
— враховуючи, те що вона не полюбляє сюрпризи висновок очевидний.
Шапаренко: так. І нас ще не звільнили. 
— Колясику, дивись сьогодні субота, а з тобою. У свій законний вихідний
Шапаренко: Ти моя дружина, тому вихідних вже у тебе немає 
— це погано. Дуже погано. 
Шапаренко: пані Шапаренко ми вже приїхали чи ви будете в машині ночувати?
— як добре.  Що не продовжуватиму з тобою безглузді розмови.
Я вийшла з машини пішла на другий поверх переодяглась спустилася і приготувала вечерю. Мені стало скучно і я пішла в бібліотеку взяла книгу і всілась на супер м'якому диванчику та почала читати.  Прочитала я десь приблизно 50 сторінок, як сюди увійшов Микола.
Шапаренко: що читаєш?
— господи, ти мене налякав
Шапаренко: я ж не знав, що ти захопилась так. Ну так ти  відповісь на моє запитання?
— ах та. «Послуга» там теж фіктивний шлюб.  
Шапаренко: ти в нас фанат тропів про фіктивний шлюб?
— частково. 
Шапаренко: і що там каже Дейн Девенпорт ?
— він дуже турботливий, але сам цього не визнає. Хоче показати себе грубою людиною. Як ти до речі.  
Шапаренко: я не турботливий
— турботливий. Ти не покинув мене вчора вночі коли я була п'яна. Та говорила всякі дурниці.  Я тебе називала своїм хлопцем. А ти не зважаючи на договір залишився зі мною
Шапаренко: ти маєш попросила і я залишився . Якби ти мене попросила піти я б пішов.
— ага. Так я і тобі повірила. Шановний пане футболіст. Наш експеримент ще досі в силі?
Шапаренко: звісно. Я не можу від цього відмовитися.
Я пішла без жодних слів. Я піднялась на другий поверх. Прийняла душ.  Зробила догляд за обличчям. Переодяглась у піжаму. Коли зайшла у спальню там вже розлігся пан Шапаренко. 
Шапаренко: ти так виглядаєш,  ніби я тебе домагаюсь.
Враховуючи, те що Софія говорила це можна сказати, що так 
— ага домагаєшся тільки своїми очима .
Шапаренко: очима?
— так.  Очима.   Встань.  Кому говорю.  Я хочу вибудувати лінію,  яку тобі не можна перетинати. 
Як тільки я вибудувала барикади з подушок і покривала. Ми лягли спати .
— на добраніч