Частина 9

МАРУСЯ
Я вже одружена і лечу літаком додому. На цих вихідних я переїду до Шапаренка на  шість місяців. Може на менший термін. І потім ми розлучимося. Як банально. Хотіла я щоб цей шлюб тривав коротше. Але мене Микола відмовив. Я не знаю, що скажу дівчатам. Уявляю, що буде. Скандал. Великий скандал. До Миколи дзвонив Андрієвський з претензіями... бо до нього завітали гості. Аж додому. Бо хотіли прибити. Що він один знав про наше одруження.  Але насправді такого не було. Я їм говорила, що одружимося, а час і місце розпису не повідомляла. Так, що надіюсь переживу якось це. А зараз я з своїм ВЖЕ  чоловіком їдемо в машині. Він везе мене до квартири дівчат. А вже на вихідних я переїду до нього жити . Оскільки зараз часу немає. Я постійно на роботі. Та і у Колясика постійні тренування.
— Миколо,
Шапаренко: так,
— ти думав, що вже сьогодні будеш носити на безіменному пальці обручку?
Шапаренко: Якщо чесно, то ні. Але ти така людина, що очікувати можна все, що завгодно.
— ти так говориш, ніби я заставила тебе одружитися на мені.  
Шапаренко: ти така людина, що заставляє пожаліти про сказані слова. 
— не відмовляйся від своїх слів, Колясику. 
Шапаренко: Ми вже на місці. Удачі тобі. 
—  ти чого сидиш? Вставай.
Шапаренко: Не зрозумів.
— Ти думаєш, що я буду сама віддуватися за нас двох. До речі ідея то твоя була. Там твої друзі теж є. А особливо Андрієвський якого ти підставив. Він чекає на свою помсту. 
Шапаренко: Зато він помирився з Мартою.
— ненадовго це все.
Ми вийшли з машини і піднялися до квартири.
Я тільки, що хотіла відкрити двері, як їх відчинила Ніка.
Ніка: а ми тільки вас двох і чекаємо.
Ми зайшли сіли у вітальні, там де всі сиділи. І чекали на нас двох.
Марта: Я чекаю. Ви натравили нас на Андрієвського. Хоча, той ні каплі не знав про ваше одруження.
— я говорила вам, що планую одружитися.
Оксана: планувати і вийти заміж на наступний день. Це різні речі Марусю.
Шапаренко: всі щасливі і це добре.
Ліля: Дуже. Що ви аж вирішили одружитися у Ньо-Йорку.
Дмитро: Я також хотів весілля у Ньо-Йорку.
Ліля:  Дмитро! Заткнись.

Дмитро: що такого?
Марта: ви одружилися ми прийняли це. Не нам вас судити.
— Але в цій історії буде велике « АЛЕ »
Ліля: Так. Мама з татом приїхали і Софі .
Шапаренко: а Антона немає?
Дмитро: Ні його немає.
Шапаренко: слава богу 
Мама:  Я вже не розумію своїх дітей. Одна виходить заміж за незнайомця. Друга одружується закордоном. І ще таємно.  Добре, що цю людину вона знає. Не дай Бог Софіє ти втнеш таке.
Софі: мені поки, що 6 років. І я планую вийти заміж за Тоні. І то коли нам буде по 30 років. 
Дмитро: нічого собі. І коли?
Софі: завтра.
Дмитро: що?
Софі: та пожартувала я. 
Ліля: Я б сказала, що у тебе погані жарти.
Софі: помовчи трішки сестричко. Ви двоє провинилися. 
— тим що я вийшла заміж за того кого люблю?
Звісно я б ніколи такого не сказала, але потрібно звикати до цього. Я дружина Шапаренка. Хоч і фіктивна.
Марта: і коли ти переїжджаєш до свого чоловіка?
— на вихідних.
Ніка: Прекрасно в нас є тиждень. А тепер всі лишні на вихід.
Добре, що мама з татом були пішли тоді коли моя сестра оголосила про своє майбутнє весілля. А Вероніка почала виганяти хлопців.
Алекс: але..
Марта: Андрієвський на вихід. 
Алекс: я не договорив свого невдоволення Шапаренку.
Марта: Андрієвський ти чого, як мала дитина договорите по дорозі в одному під'їзді живете. Я все сказала на вихід.
Коли вони всі НАРЕШТІ пішли. Дівчата почали дивно дивитися на мене.
— що?
Ніка: вона ще щокає
Марта: Ти ж мені говорила, що не впевнена. А тут вже одружена.
— це фіктивно.
Ніка: зрозуміло, що не по-справжньому. 
Софія: Він до тебе приставав?
— ні
Софія: хотів зґвалтувати?
— ні
Софія:Виявляв насилля?
— господи Софія, ні.
Софія: тоді я не розумію, чому ти погодилася так швидко.
— ми будемо одружені всього лише пару місяців. 
Софія: скільки?
— 6 місяців.
Ніка: я ставлю ставку, що ви довго не витримаєте.
Марта: і ви почнете зустрічатися по-справжньому.
— Ні! Цього не буде.
Ніка і Марта одночасно: буде.
— побачим.
Ніка: звісно, що побачим
Софія: так, побачимо закохану пару.
— цього не буде справжнього.
Софія: Досить відговорюватися. Іди спати краще . Або речі збирати..
— вже мене виганяєш?
Софія: моя квартира роблю, що захочу.
Марта: не твоя.
Ніка: твоя була минула.
Софія: ви просто подивіться на них вже права качають.
— можем собі дозволити.
На наступний день я провела, як завжди зранку до вечора в офісі. Потім цілий вечір за романтичною комедією з дівчатами. І так всі  4 дні окрім п'ятниці. Тому, що в п'ятницю я переїжджаю  до свого фіктивного чоловіка. Фіктивного чоловіка. Чому не могла лишитися  жити тут в своїй квартирі з дівчатами. Було б комфортно.

Офіс.
Марта: вас можна привітати ви сьогодні переїжджаєте до свого чоловіка.
— на жаль. Сьогодні потрібно поговорити може не поїду.
Алекс:  привіт всім,
Марта: о Андрієвський!
Алекс: і бувайте.
Марта: я щось не поняла він від мене тікає?
Шапаренко: ти мене з ніг чуть не збив .
Алекс: в мене дуже багато справ. 
Шапаренко: що це з ним? Ти його побила?
Марта: ні я його не била. З якогось дива він тікає від мене. Чому? Я не знаю.
Шапаренко: давно почалося?
Марта: тільки що.  Ти став свідком його втечі.
— нам потрібно поговорити. Можливо я буду жити, як жила?
Марта: я піду.
Шапаренко: як ти на це дивишся? Ми одружені.  Але живемо окремо. Це просто безглуздо, Марусю. Дехто і подумає, що ми граємо в фіктивну гру.
— я не знаю. Все дуже важко.
Шапаренко: ти і так будеш в окремій кімнаті жити. Ми не будемо перетинатися я тобі це обіцяю. Давай Марусю, поїхали заберем речі.
Ми приїхали до нас на квартиру. Взяли всі мої валізи їх було 2. Зі всіма речами. Не так і багато в мене речей. Я так, звикла до цієї квартири. Мені важко розходитися з нею. Але ж говорять, що  все на краще чи не так?
Шапаренко: взяла все? 
— так.  Вроді все.
Він взяв мої вазіли і пішов. А я вийшла з квартири і закрила двері на ключ.
— я б могла теж їх сама нести.
Подивився на мене так, ніби я якась тупа. Друге вже.
Шапаренко: Марусю,  ти трохи заспокойся це нормально. Нові зміни. Ти перенервувала.   Все, що не робиться на краще.
— я знаю ці слова. 
Шапаренко: не треба чекати «того самого моменту», кохай, дій та ризикуй зараз. Невідомо, що буде завтра.
— і тому ти мені запропонував одружитися?
Шапаренко: частково.  
Коли ми приїхали до будинку. Я спочатку думала, що це буде якась квартира. А не шикарний особняк. Я його знаю. Я знаю цей будинок. А коли зайшла в середину впізнала його одразу. Тобто дизайн інтер'єру. Це всі мої ідеї. Це як так? Я шокована.
Шапаренко: не дивись на мене так. Я ж не знав, що ти дизайнер.  Коли облаштовували цей будинок, то я на думці не мав женитися. 
— і ти вирішив мене поселити в будинок який я облаштовувала?
Шапаренко: Звісно. Показувати будинок вже не треба, як я розумію.
— так. Тільки скажи у які кімнати вхід заборонено.
Шапаренко: в мою кімнату. І в кімнату ту,  що біля гаражу.
— щось секретне  вирощуєш ?
Шапаренко: так, коноплю. 
— ммм цікаво. Але зараз мені потрібно зробити найгіршу справу. Де моя кімната?
Шапаренко: ходімо,  покажу
Він повів мене в кінець коридору. Коли ми зайшли це було дуже прекрасно.  Кімната в фіолетових тонах. Дуже велике ліжко. Туалетний столик.  Я пройшла далі  в кімнату побачила ще дві пари дверей. В одній була ванна кімната. В другій гардероб.
— я цю кімнату не облаштовувала. Її наказали лишити пустою, для чого?
Шапаренко: нехай це залишиться маленьким секретом для тебе.
— тоді прошу вийти я речі розкладу.
Коли я починала розкладати речі то думала, що не справлюсь і за дня три.  
Софія: привіт.
— ви що всі троє тут робите?
Марта: В нас робота завершилась і тому ми вирішили поїхати тобі допомогти речі розкласти.
Ніка: роздавай роботу капітан. 
Марта: мені здається, що я тут була вже. Все таке знайоме.
— не здається.
Ніка: в сенсі?
— цей будинок я облаштовувала.  Все окрім цієї кімнати.
Софія: це просто неперевершено. Тут все ідеально. Зато всім гостям,  які тут будуть будете говорити,  що всі ідеї дизайну твої. 
Алекс: як облаштувалась Марусю?
— дякую, дуже добре.
Марта: о Андрієвський
Алекс: я піду.
Та він не пішов, а побіг.
Софія: Ти його побила? Шантажувала?
Марта: я що серійний вбивця Софія.? Він ігнорує мене.
Ніка: Андрієвський? Який тиждень назад бігав за тобою? Ти не  перебільшуєш?
— не перебільшує. Я була свідком це вже вдруге за день. Шапаренко сказав, що він закохався в когось. Я планую вияснити в кого саме.
Ніка: і як?
— не знаю. 
Шапаренко: Дівчата, ходімо пити чай
Марта: а все буде добре?
Шапаренко: Не зрозумів
Марта: кажу ж твій друг  не буде тікати від мене через стіл коли побачить мене.
Шапаренко: Його Михайло просвітив.
Ніка: Мудрик є?
Шапаренко:Так 
— все речі стоять по місцях. Йдемо пити чай.  Надіюсь, щось солодке є .