Частина 8

Після нашої розмови пройшов цілий тиждень.  Чомусь я дуже багато думала, про все це, що відбувається.
Марта: може ти вийдеш зі свого світу і повернешся до нас?
— я тут з вами.
Ніка: не думаю, ти знову думаєш про все що стається з вами?
— я не знаю, що відбувається зі мною і чому так погано на душі.
Марта: все зрозуміло
— що саме? Бо я нічого не розумію
Марта: ти починаєш закохуватися
— ні неможливо. Це 7 пункт договору. НЕ закохатися.
Ніка: ти можеш керувати серцем. Воно само обирає твою людину.
— значить моє серце обрало не ту людину.
Софія: ту саму. Повір. Подивись на мене з Артемом чи на Лілю з Дмитром. Скільки разів ми не сварилися всеодно не могли без один одного.
— потрібно на роботу вдягатися
Ніка: як завжди тікаєш.
— не тікаю, роботи справді багато.
Марта: вона має рацію. Роботи в нас дуже багато. З тим будинком Гордія розібратися потрібно. 
Я пішла до себе в кімнату відкрила шафу і взяла  білу футболку в рубчик чорну спідницю і зверху одягла сірий піджак з  білими тоненькими полосками. Натягнула на ноги білі шкарпетки і взула чорні лакові лофери. Що не кажи, але вони найзручніші. Намалювала губи червоною помадою та намалювала вії. Зробила легеньку укладку дайсоном. Мій образ довершили окуляри від Balenciaga і чорний рюкзачок. Та вийшла з квартири потім із  під'їзду.
Мр: мадам, ви так скоро втекли, що я ледве догнала тебе.
— тут в офісі?
Мр: так і таке буває
Щось на неї не схоже ми з дівчатами називаємо її шумахером. Чому? Коли ми починали їздити, то їздили на 20-40 км/год, а Марта 40-60 км/год.
— ти шось помало їхала
Марта: пробки Марусю, пробки 
Алекс: я тебе знайшов
Марта: я до себе в кабінет, дуже багато документації
Алекс: ти не можеш мене уникати
Марта: Нільсон, що ти хочеш? Ой чи Андрієвський?
Шапаренко: привіт, нам потрібно поговорити
— ходи в кабінет. І я слухаю
Шапаренко: нам потрібно одружитися
Що? Яке одруження?
— в сенсі одружитися? Я не розумію. Для чого тобі це? Ти не говориш для чого фіктивні стосунки і я не питаю, але одружитися це занадто. Ти думаєш я погоджуся? 
Шапаренко: преса та навколишнє суспільство думають, що я ніколи не заведу серйозних стосунків, і тим більше одружусь. 
— добре. А Лорена?
Шапаренко:  так, вона колишня моя вже як 6 років. 
— і досі закохана в тебе
Шапаренко: не думаю
— а я бачу, як вона дивиться, як говорить до тебе. Думаю, запропонуй їй цю гру 
Шапаренко: ні
— чому?
Шапаренко: тому що, я хочу тебе. І більше нікого.
— Коля, я не вийду за тебе заміж, як по-справжньому так і фіктивно. Нізащо йди шукай іншу наречену.
Шапаренко: я доб'юся свого ти це знаєш
— ні не знаю. А тепер вийди.
Він вийшов. Я була така зла. Одружитися він хоче, але я також багато чого хочу. Виродок. Нізащо не вийду заміж за цього збоченця. Хоча він не є таким, але всеодно. 
Марта: що сталося ?
— він хоче щоб я вийшла заміж за нього
Марта: ух ти ... Що ж вітаю
— я відмовилася

Марта: причина?
— це буде фіктивний шлюб 
Марта: як у твоєї сестри.
Меланія: вам тут презент
В кабінет увійшла Мело з букетом фіолетових тюльпанів
— від кого це? 
Меланія: там записка є.
Боже, які вони красиві. А пахнуть як. Я витягнула цю записку. 
Записка: 
Я знаю, останнім часом я поводився, як телепень. Але ти єдина дівчина, яка може стати моєю дружиною.
Я показала записку Марті
Марта: як мило.
— мило?
Марта: так.
Можливо стати дружиною Шапаренка було не такою ж і поганою ідеєю.
— я думаю, що ти маєш рацію 
Марта: у чому?
— я вирішила, прийняти пропозицію Колі.
Марта: і все переросте в справжні почуття
— цього не буде.
Ніка:що ви так обговорюєте?
— та так. Я заміж виходжу.
Ніка: і хто цей щасливець, ой я забула що є Шапаренко. Вітаю
— тільки він не знає, що я згодна.
Ніка: дуже файно. Ось знайде собі іншу
— подивись на це 
Подала я їй записку з букету.
Ніка: як це мило. 
Марта: якщо я хоч трохи знаю Марусю, то вона його добре помучить.
— звісно,
Ніка: тримайся, Коля.
17:00 я виходжу з офісу і там стоїть Колясик.
— я бачу ти не здаєшся,
Шапаренко: так, Марусику. Може повечеряємо?
— а чом би і ні
Шапаренко: сідайте в мою машину. Я правда не розумію. Ти не погоджуєшся на шлюб а на вечерю погоджуєшся
— бо я дуже голодна Колясику. А моя машина?
Шапаренко: водій привезе до вас .
— ну окей. Який ти добрий? 
Шапаренко: ти не знаєш чому я це роблю?
— Напевно здогадуюсь, 
Він привіз мене в невеличке кафе. Але воно було дуже затишне. Люблю, такі місця. Офіціант прийшов подав нам меню. Та сказав, що прийде через 10 хвилин.
— чесно, я вражена.
Шапаренко: чим?
— думала, що ти привезеш мене до якогось елітного ресторану, там де одна страва коштує, як моя машина.
Шапаренко: ну твоя машина значно дорожча. І я одного не розумію.
— чого?
Шапаренко: вас у квартирі живе шестеро. І майже в кожної машина по кілька мільйонів коштує. А на власну квартиру грошей немає?
— є Шапаренко, просто нам так комфортніше.  І ми звикли до одна одної.
Шапаренко: ну коли ти вийдеш за мене заміж, то будеш жити зі мною.
— а хто сказав, що я погодилася вийти за тебе?
Шапаренко: ніхто, але ти погодишся рано чи пізно.
— ти занадто самовпевнений, Колясику.
Шапаренко: але букет тобі сподобався.
— так, велике дякую. Звідки ти дізнався що мої улюблені квіти тюльпани і що улюблений колір фіолетовий?
Шапаренко:ні звідки. В квітковому магазині були лише тюльпани і те фіолетові. 

— яке співпадіння.  
Потім до нас підійшов офіціант і приніс наше замовлення. Я собі взяла лавандове лате з шоколадним капкейком. А мій фіктивний наречений взяв тільки еспресо.
—  ти тільки еспресо пити будеш?
Шапаренко: я ж не дуже голодний, як ви Маріє 
— я ж сама ненажера.
Коли я вже допила своє лате і доїла капкейк. И збиралися іти. І коли я сказала, Колі що хочу оплатити за себе. Він подивився так на мене ніби я якась хвора.
— що ? Я хочу за себе оплатити. Дивишся так, 5іби я якась психічно хвора. 
Шапаренко: Чи існують такі дівчата, як ти ?
— які «такі» ?
Шапаренко: такі, як ти. Ти знаєш, що в мене зарплата більша ніж у тебе. І всеодно говориш щоб ти оплатила за себе. 
— в нас не побачення, щоб ти платив за мене. І ми не пара.  Так, що я звикла за себе відповідати.
Шапаренко: але аля вечерю я оплачую. І ніяких але Марусю. І думаю, що ти вже вирішила щодо пропозиції.
Так, ти ідеально підходиш для фіктивного чоловіка, але ТІЛЬКИ фіктивного. Справжнього такого чоловіка мені не потрібно. Уявити просто він буде моїм чоловіком. Що буде? І як?  Але спочатку нас чекає сімейна вечеря і два демони в тілі янголів. 
— так, Колясику. Я вирішила. І я вийду заміж за тебе. Звісно, я поставлю умови ті які в нашому договорі.  Але спочатку буде сімейна вечеря. 
Шапаренко: це обов'язково?
— так, без вечері ніяк. На ній будуть тільки мої батьки і Ліля з Дмитром. 
І їхні діти. Тільки вони їх не народжували. Але для Шапаренка це буде сюрпризом. Нехай думає, що все буде просто. Але ніколи нічого не бувай так просто.
Шапаренко:це все здається, занадто просто твої батьки, твоя сестра з чоловіком і ми.
— не думай, що все буде просто.
І так треба сказати зятю нехай на вечерю приведе свого 6-річного брата. 
— а тепер відвези мене додому.
Коли я прийшла додому, всі були в зборі сиділи за чаєм.
— я прийшла, о бачу сімейство Булатові тут зі своїми дітьми
Софі: ми не їхні діти
— добре, тоді до вас в мене є навеличке завдання
Тоні: яке?
— завтра сімейна вечеря і я прийду на неї з Шапаренком
Софі: ти хочеш би ми його понервували?
— так. Дмитро ви з Лільою теж йдете і Антона візьми.
Вечеря 
— мамо, ми приїхали.
Мама: ви вже є.  Нарешті моя донька привела свого нареченого. Надіюсь ви одружуватися не думаєте.
Та не думаємо.
Мама: це був жарт.
— Ліля з Дмитром є?
Мама: так, є ще Антона меншого взяли. 
Тут підбігає моя менша сестра.
Софі: привіт, блудна сестра, а ти хто?
Шапаренко: я. 
Софі: ти спиш з нею?
— Софі. 
Софі: я ставлю питання цікаві для себе.
Шапаренко: в тебе дуже цікаві питання Софі.
Тоні: це піддослідний номер 2 ?
Софі: так
Шапаренко: №2?
— перший піддослідний Дмитро.
Ліля:  ви вже тут?
— як бачиш