Частина 6

Шапаренко: Марусю, що відбувається?
Руслан: як ти могла з ним цілуватися на моїх очах? Я розчарований в тобі. А обіцяла, що будеш любити..
— я тобі нічого не винна. І нічого я тобі не обіцяла. Ти зрозумів?. Ти взагалі, як сюди попав? Як пройшов охорону?
Шапаренко: з тобою прийшов. Як ще 
— та не ти. Але сядь на стілець. І сиди.
Руслан: він буде тут? Ти геть дурна?
— так, буде. Якщо ще не зрозумів. То поясню він мій наречений. А ти ніхто. І ніким не був. Зникни з життя, а краще з світу.
Руслан: друг дитинства. Принаймні був.
— ні, і прошу йди і не повертайся. Я не хочу з тобою справ мати. Дівчата покинули тебе , а ти згадав про Марічку ? Вона наївна дурочка. Вибач, але тепер ти для мене ніхто.... Вийди. Вже. 
Руслан: як побажаєш, але...
Шапаренко: ніяких але, — він бачив, що я на грані сліз і вигнав цього типа..
Шапаренко: ти як?
— не знаю, не знаю.
Шапаренко: тихо, ходи сюди,- хлопець обняв мене, а я його у відповідь.

За дверима
Ніка: де Маруся? Її терміново потрібно.
Мр: в кабінеті. Тільки не йди туди, вона з Шкарпеткою. Я думаю історія повторюється. 
Ніка: серйозно, він зізнався в коханні? - з надією а очах сказала дівчина.
Мр: ще ні. Це скоро напевно ще, але все буде.
Ніка: цікаво, хто перший зізнається? 
Мр: Ставлю, як минулого разу, що Маруся.
Ніка: поставила на Лілю минулого разу і перемогла. Але в цій битві виграю я. Бо зізнається першим Микола Шкарпетка. От побачиш. Він не такий, як Дмитро.
Софія: довбаний Артем,  і до речі я розійшлася ним.
Ніка: що таке? 
Мр: я знала, що він дибіл. Молодець.
Ніка: в тебе всі дибіли.
Софія: він не хотів мені купити морозиво. 
Мр: опять 25.  Ні,  дибіл ти, Софійцю. 
Софія: а я хотіла морозиво.
Мр: і тому ти в моєму офісі.? О дивись, там Алекс прийшов скажи йому. А я  в кабінет і ви мене не бачили. І помирись з Артемом він чудовий. Не будь дурненькою.
Софія: що це з нею?
Марта втекла..
Ніка: чому вона від нього тікає?
Софія: не знаю, головне морозиво. Алекс,
Алекс: бляха, так Софіє,  
Софія: купи мені морозиво. 
Ото Софія нагла  хаха 
Алекс: морозиво?
Софія: так, біленьке таке у відерку. 
Алекс: чому я?
Софія: Марта сказала, що ти мені купиш.
Алекс: значить Марта, тоді ходімо купимо тобі і їй.
Ніка: а мені я тоже хочу морозиво. Чого їй можна а мені нє.
Алекс: і тобі.
Повернемося до Марусі з Шкарпеткою.
Шапаренко: вже краще?, - говорив він гладивши мене по голові
— так, дякую, — сказала я, і відсторонилась від нього.
— ми занадто близькі стали, як для фіктивної пари
Шапаренко: так, ти права. Завтра твій вихідний від мене.
— так, один день без Миколи Шапаренка, - засміялася я.
Шапаренко:відвезти тебе?
— в мене є машина, якщо не забув.
Шапаренко: але сьогодні, вона біля вашого під'їзду.
— блін, тоді відвези.  І так працювати не буду.
Ми вийшли з кабінету.
— Ніка, ти що тут робиш сама?
Ніка: так, от Марта втекла від Алекса,  а  Софія повела його купувати нам  морозиво. Стою, чекаю поки закінчите.
— ти на машині?
Ніка: звісно.
— тоді зустрінемося вдома.
Ніка: окей.
Ми  вийшли на вулицю.  Сіли в машину і поїхали.
Шапаренко: через 2 дні приїде моя колишня і в нас буде вечеря.
— тоді я приготую цю вечерю.

Ти дурна. Для чого я це сказала?  В такі моменти в мене щось вмикається в голові, що говорю такі дурниці.
Далі все відбувається в будинку дівчат.
Ніка: ти сказала, що приготуєш?
Софія: ну Марусю, ти даєш.
Мр: ти збожеволіла?
— ну готувати я вмію. І ви це добре знаєте.
Софія: причина не в приготуванні, а в тому, що ти погодилася на приготування. Та ще й для колишньої його.
— я сама запропонувала.  Я була ініціатором Софійцю. Запам'ятай Я ІНІЦІАТОР.
2 дні пройшли швидко. Мене за ці дні не чіпав Руслан. Слава богу. Сьогодні я буду готувати вечерю для колишньої Шкарпетки. Допоможіть.
Я прийшла на поле до шапаренка. Зараз буде насильство. Булінг. Ха-ха.
— ти скоро? Є справи.
Шапаренко: ні, сьогодні матч. А після матчу у нас вечеря. Якщо ти, звісно не забула.
— хіба забудеш таке. Вечеря з твоєю колишньою Лореною. 
Шапаренко: ага.
— відмовся від сьогоднішньої гри. Стоп, що він тут робить? 
Шапаренко: а Алекс теж грає.  Маєш шось проти . І я не буду відмовлятися від матчу. 
І тут він обернувся спиною до мене. І побачила прізвище. І це не те прізвище, що я знаю. Це не Олександр Нільсон. Це ...
— будеш. Тож  замість тебе сьогодні зіграє брехун футболіст.
Шапаренко: я не можу, цього зробити. І що за брехун? Ти всім придумаєш назви?
— або ти відмовляєшся або....
Шапаренко: ти шантажуєш мене, це саме те, що я люблю.  Шантаж улюблена справа, щоб спорити.
— або шукай нову наречену, яка  тобі приготує вечерю. Мені всеодно.   Тоді я поїхала до офісу буду там сьогодні працювати, а потім поїду додому. І ляжу спати.
Алекс: ого, ти попав конкретно.
— а ти закрийся брехун футболіст. Чи архітектор? Нічого сьогодні все відкриється.
Алекс: можна попросити нікому про це поки що не говорити.
— я подумаю. Нічого не обіцяю.
Шапаренко: Алекс, може ти станеш моєю фіктивною дружиною? Ой нареченою.
— в Україні заборонені одностатеві шлюби. Але думаю, для вас зроблять виключення. Колясику  через хвилин 7 в моїй машині щоб був. Інакше шукай нову наречену. Хоча ти вже знайшов. Ви ідеальна пара. Якщо підете на 4 весілля ви переможете я впевнена.
Шапаренко: проєкт закрили вже як би.
— я впевнена ви його достойно відкриєте.
Дійсно він через хвилин 7 був в машині.
Шапаренко: і куди ти мене везеш? 
— спочатку на базар, потім до нас на квартиру речі візьму, щоб переодягтися. І тоді до тебе приїдем готувати вечерю. І потім приїде твоя колишня Лорена. Прости господи.
Шапаренко: базар?
— ринок, Колясику.
Шапаренко: я знаю, що таке базар. Просто ніколи там не був..
Після його слів я так засміялася, що не могла стриматися.
Шапаренко: що такого смішного?
Він ще так насупився, що стало ще смішніше.
— тобі майже 30 років, і ти ніколи не був на базарі, це просто смішно, ну камон, Колясику.
Шапаренко: взагалі, то мені 26.
— суті не міняє. Ти обідився?
Шапаренко: поїхали. Краще.
— ти обідився
Шапаренко: ні.
— це не питання.
Ми приїхали на базар, боже він перший раз вживу побачив справжній базар. Ахха. 
Я помучу його трішки. Хах. Ну добре не трішки, а трошки багато.
Шапаренко: я тут почекаю. Сторіз викладу якесь. Можливо.
— Ні, Шапаренко, ти підеш зі мною. Сторіз потім викладеш. Не базарний ти тип.
Шапаренко: може не потрібно? Я тут побуду. Краще.
— коли я сказала «підеш» — це означає, що ти підеш. Все крапка. І не біси мене, Колясику.
Шапаренко: не називай мене, так.
— як Колясику?
Шапаренко: так.
— тоді ім'я зміни.  Микола ідеал для Колясика. Радій, що коляскою не називаю. До речі, чудова ідея.
Шапаренко: все годі.
Йому нічого не залишається, як піти. Тільки б бачили його лице. Ходив, як мумія. 
— Візьми  ось там рибу.
Шапаренко: рибу? А яку?
— яка сподобається таку і бери. 
Шапаренко: мені ніяка не подобається. Взагалі могли когось послати за продуктами.
— зараз, я тебе пошлю далеко. І не тільки за продуктами.
Шапаренко: не сумніваюся.
Він пішов, а що? Нехай вчиться. Все буває уперше. Боже, як мені смішно. Ніколи, так весело не було. Боже, як він там біля привалку руками махає. Бідний продавець . Жіночка напевно вже проклинає його і мене за те, що послала такого клієнта.
Він прийшов з рибою. Краще б не приходив. Здається, сьогодні він буде замість риби.
— це що таке Шапаренко? 
Шапаренко: риба. Як ти просила. Що не так ? 
—   все не так. тюлька? Серйозно, ти хочеш би ми їли тюльку з цибулею?
Шапаренко: а що? файна маленька.
— сам будеш її їсти. Йду якусь нормальну візьму. Моя менша сестра і то кращу  б вибрала.
Шапаренко: Ліля?
— Софі! Їй 6 років.
Шапаренко: чому я її ніколи не бачив?
— бо ти  сам так, захотів.
Я пішла вибрати  рибу. Та вибрала найкращу, яка була.  Я її запечу із лимоном та помідором.
На базарі ми закінчили. Потім поїхали до нас додому. Я взяла те, що мені було потрібно і ми поїхали.  Коли приїхали я почала готування. Через деякий час прийшов Шапаренко. Одразу помітила цю мумію.