Частина 4

Бос: ви зі своєю подругою безвідповідальні. Тому я вас звільняю, - я подивилася на Марту, яка стояла поруч і холоднокровно дивилася на шефа. Через мене звільнили нас обох.  Що краще може бути?
Марта: та заради бога.  Давно хотіла написати цю чортову заяву про звільнення.
Бос: і я зроблю, так щоб вас нікуди не взяли.
Мр: окей, я почула бос, ой вже НЕ бос.
Ми вийшли з кабінету.
— це через мене ми втратили роботу. З тою фіктивною грою, все пішло шкереберть., - задзвонив телефон це був Шапаренко.
— говори скоріше мені, і так не до тебе.
Шапаренко: що сталося?
— нічого. Говори, що хотів. 
Мр: дай сюди, цей телефон, — дівчина просто вихопила телефон з моїх рук, — Так, от Шкарпетка, сьогодні в нас відпочинок, причина? Причина, солідна  нас сьогодні звільнили, не мішай святкувати.
— не потрібно, було розказувати йому.  Нас звільнили через мене.
Марта: не тільки через тебе.  Ходімо краще відсвяткуємо.
Меланія: дівчата стійте!
Марта: Мело, що сталося?
Меланія: там бос хоче з вами поговорити. ОБОМА.
— Йому мало було ?
Мало цьому виродку, він вирішив ще щось додати. 
Меланія: не знаю, — ми повернулися назад у кабінет.
Марта: що ще не все сказав?
Бос: я розумію, ви злі.
— злі — це ще легко сказано.
Бос: я передумав вас звільняти, — в нього що параноя?
— що?— я намагалась відреагувати  спокійно, а щодо моєї подруги тут реакція, була зовсім не спокійна.
Марта: Борька, в тебе що параноя? Хочу звільняю, хочу передумав назад. Я ще досі в шоці, як це бюро протрималося два роки під твоїм то керуванням.
Бос : це вперше. Сталося. Після того,  як викупив вашу компанію і дозволяю вам тут працювати. Нагадати вам до чого це призвело?
Марта: не нагадуй мені мого минулого.  Єдина помилка, яку я допустила.
Бос: так, звісно. Прошу повернутися до вашої роботи. І попереджати про відсутність Марічко, — Ми вийшли з кабінету. І моя подруга була дуже сильно на щось налаштована.
Марта: я поверну свій офіс. Обов'язково. І повір Борька пожаліє про свої вчинки. 
— повернення офісу імені Серкана Болата розпочинаємо сьогодні?
Марта: що? Від сьогодні? Думаю, це чудова ідея.
— дзвонити до адвоката? Чи одразу до прокурора?
Марта: Оксана образиться, що ми подзвонили до її колишнього, а не до неї. 
— але в нього більше зв'язків. Та чого ти наддзвонюєш. В мене вихідний. Дістав . 
Так і через цього нареченого забула зателефонувати до прокурора Дениса. Я підняла слухавку.
— слухаю, злодій.
Шапаренко: знову повернулися до початку. Чудово 
Ти диви на нього, як говорить.
— закрийся Шапаренко. Говори, що хотів.
Шапаренко: так закрити рот чи говорити? Сьогодні ти потрібна мені в офісі.
— для чого мені там бути?
Шапаренко: ти не задаєш цих питань. Це у договорі написано.
—  А ще у договорі написано, що в мене вихідний від тебе Шапаренко. СЬОГОДНІ. 
Шапаренко: який до біса вихідний? 
— який прописаний у договорі. Ще раз кажу, —  і збила трубку.
Шапаренко
Я так розізлився. Копнув ногою крісло, яке від'їхало до Михайла, який заходив у кабінет нашого менеджера.
Міша: ще розгроми весь офіс. Ти ж багатий все  компенсуєш.
Шапаренко: закрийся 
Міша: наречена не захотіла з'явитися на прес-конференції?
Шапаренко: вона навіть не дала, сказати мені про неї просто збила. Сказала, що у неї від мене вихідний.
Міша: ну так. Ти ж на її законний вихідний влаштував вечірку.
Шапаренко: Мало що, я зробив.
Міша: багато що
Шапаренко: відколи ти такий розумний?
Міша: відколи по мені проїхалась колишня.
Шапаренко: Чекай що? Вероніка твоя колишня. Маруся та дівчина, яку я за решітку запхав.  Дивно все це. І Алекс чомусь втік.
Міша: наче когось боїться. Він ж не прилітає вже два роки. Дивно все це . Ти краще скажи.
Шапаренко: що?
Міша: ти що оселився в кабінеті нашого менеджера?
Шапаренко: тимчасово окупував.
Міша:  ага, тимчасово. Знаючи тебе...
Маруся 
— дивний він.
Марта: і не кажи .
Мело: ви вийшли, а він через хвилин п'ять - шість закликав вас. Я була в шоці.
— та тут не те, що в шоці. Це повний треш, як кажуть англійці.
До кінця дня все було спокійно, якби мене з офісу не зустрів мій псевдо наречений. Ну для чого мені це зайвий раз нервуватися.
Марта: я поїду вже.
— стій, не йди. 
Шапаренко: так, йди і не вертайся, — Краще він цього не говорив.
Марта: не вертатися? Зараз ти не повернешся з того світу злодій-футболісте, — і пішла до своєї машини.
Шапаренко: що я не так сказав?
— все! — Я попрямувала до своєї машини.
Шапаренко: ти куди, я ще не завершив.
— а я завершила.
Шапаренко: я хотів вибачитися.
— за що? За своє існування?
Шапаренко: Що ? Ні. Я б таке ніколи в житті не сказав.
— Ніколи не кажи ніколи,  тоді я поїду немає про що з тобою тут розмовляти. А пусті балачки з тобою мені ні до чого.
Я підійшла до машини, а Шапаренка вже немає. Ось-ось так хотів вибачатися не пойми за що. І вже пропав. Чортів футболіст.  Ніколи не розуміла цього пройдисвіта. В моїй голові утворилися флешбеки. Як  ми дивилися футбол я обожнювала його. Але познайомившись перестала. Почала шалено ненавидіти. Чи він таке перше враження справив?  Від кохання до ненависті один крок чи не так? Я відкрила двері свого Ленд крузера. Сіла на водійське сидіння. І в машині помітила Миколу. Якого чорта? Що він тут робить?
— ти як сюди потрапив?
Шапаренко: і тобі привіт, підвезеш?
— ти знущаєшся ? Я поставила тобі питання. Відповідай! 
Шапаренко: я, як нормальні люди. Підійшов і відкрив двері. А забув ще. Пізніше, я сів на пасажирське сидіння. І чекаю коли ми поїдемо.
—  Ти нестерпний. Я в будь якому випадку можу тебе вигнати.
Шапаренко: ну Марусю, пожалій нареченого, - почав посміхатися хлопець.
Безглузда посмішка, але мені вона почала чомусь подобатися.  Що за чортівня відбувається?
— Шапаренко, дивись, я сьогодні зла. Навіть дуже бос нерви попортив. І ще ти тут. На них дієш.
Шапаренко: так я тут, - знову ця безглузда посмішка.
— Шапаренко, — пішла на крик я.  Але він здається почав боятися? О так, тепер потрібно частіше злою бути.  Азах зла відьма Маруся.
Шапаренко: добре, я мовчатиму. Поїдемо до вас і тоді поговоримо. А то в аварію попадем з таким водієм.
— ти зараз вийдеш.
Шапаренко: гаразд,  я мовчу.
Я припаркувалася, вийшла з машини і закрила її. Бачили б обличчя Миколи, якого я закрила в машині.Дзвонить. Піднімаю слухавку. Ніби я не закривала його в машині.
— Шапаренко, я зайнята . Давай потім подзвониш.
Шапаренко: яка ти зайнята, відкрий машину. Негайно 
— на своїх футболістів будеш кричати. І наказувати.
Шапаренко: Марусю, відкрий двері.
— для чого?
Шапаренко: я задихнусь тут.
— так, економ повітря.
Шапаренко: ти що божевільна ?
Я збила виклик. Зайшла в під'їзд піднялася на ліфті на потрібний поверх. Зайшла в квартиру.
Ніка: ти чого така щаслива, вас здається сьогодні  звільнили. 
— та, так Миколу в машині закрила. Більше причин для радості немає 
Марта: що ти зробила?
Ніка: він ж задихнеться там .
— говорив, що повітря економити буде .
Шапаренко 
Вона божевільна точно. Хто людей в машині закриває?  Може вікно вибити? Потім дівчина мене замість нього вставить. Погана ідея. Що робити? Чую звук машини все таки пожаліла і відкрила. Але ні,  це просто Софія приїхала. Стукаю у вікно би вона підійшла.
Софія: Коля? Ти що тут робиш?
Шапаренко: мене твоя подруга закрила. Запасних ключів не маєш ?
Софія: не маю. Вибач, мені потрібно бігти. 
І мій єдиний шанс покинув мене.
Марічка 
За розмовою ми не помітили, як Софія прийшла.
Софія: ви тут чай попиваєте, а вона там закрила Миколу в машині.
Марта: ми знаємо, Софочка не парся. Він живий буде.
Ніка: Він сказав, що буде повітря економити буде, — Софія взяла ключі і з вікна відкрила машину.
— що ти зробила?
Софія: вона божевільна, а ви чого її підтримуєте?
Марта: я б його в багажнику закрила і викинула в озеро. Те, що зробила Маруся квіточки.
Софія: нехай вона мафіозі це в її характері, а ти вроді нормальна, — сказала дівчина до Ніки.
Ніка: не нормальна. Він буде віддуватися за всіх Алексів, Мудриків. Артема ти вибачила звісно. Чи ти хочеш щоб ми їх пристрелили? До речі чудова ідея.
Шапаренко: кого пристрелити?
— вас. Всіх. я спати пізно вже
Шапаренко: а я куди?
— в вікно. Шапаренко у вікно.
На наступний ранок.
Я прокинулася, що мене хтось обіймав. Спочатку подумала, що це наш кіт, але кіт не такий великий. Це був мій наречений. Фіктивний наречений, якого я ненавиджу. Чорт візьми.
— якого  Шапаренко?'
Шапаренко: і тобі доброго ранку, 
— що ти тут робиш?
Шапаренко: лежу, сплю. І тобі цього бажаю. Шоста ранку, хто так скоро прокидається?
— йди звідси, —  штовхнула хлопця з свого дивану. І він впав. Я засміялася.
Шапаренко: це не чесно.
Марта: оо, ви вже прокинулися
— хто його сюди впустив?
Марта: сам зайшов. Сказав, що ти його наречена і він має право
Шапаренко: одразу здала мене.
— закрийся, збоченець, — вдарила його по голові подушкою, — а і вийди. Звідси.
Шапаренко: б'ють і виганяють.
— Шапаренко!
Шапаренко: все виходжу.
Чоловік вийшов, а я почала збиратися одягла білий топ з білими джинсами зверху накинула рожеву сорочку. Взяла білу сумку та взула білі кросівки. 
— все виходимо, — сказала я, коли зайшла на кухню.
Шапаренко: а снідати?
— ти не заслужив на сніданок, Микола.
Ми сіли в машину і виїхали з парковки . Через деякий час Микола вирішив не мовчати.
Шапаренко: Марусю
— що ?
Шапаренко: ти віруюча? — що це в нього за запитання такі?
— так
Шапаренко: Христом Богом молю не їби мені мозок.
— ще хто кому їбе. Виходь.
Шапаренко: що?
— ваш пункт призначення
Шапаренко: так швидко??!
— виходь Шапаренко вже.
Я під'їхала до офісу зайшла в будівлю і Марта розмовляла з Гордієм. Що за ім'я?
— доброго ранку, я запізнилася?
Гордій: ні, це швидше приїхав.
— нова робота, — подивилася я на подругу.
Марта: Гордій з дружиною хочуть оформити дім свого сина на наступний місяць весілля. і звернулися до нас. Тобто до тебе. 
Гордій: ви найкращий дизайнер, якого я знаю.
— тоді я б хотіла знати побажання наречених 
Гордій: знаю одне що дівчина обожнює рожевий колір. 
—А ваш син?
Гордій: мотоперегони.
— сім'я гонщиків, — Діти Лілі і Дмитра також будуть гонщиками?
Потім ми годину побазікали і Гордій пішов. А я сіла відкрила 3d max  і почала працювати.  Попрацювала три години. За комп'ютером.
— як тобі?
Марта: вау, вау і ще раз вау. Ідеально прекрасно Мія, - на радощах обняла подруга.
Марта: скинь Гордію. 
— окей, котра година?
Марта: пів третьої 
— обід я пропустила.
Шапаренко: не пропустила, — звідкись взявся Микола з пакетом їжі. Цікаво що там? Він подав мені пакет.
— що там? 
Шапаренко: а ти як думаєш?
— божественна їжа. Картопля фрі з колою. І чорний бургер —  це те, що бажала моя душа. Ти найкращий.
Шапаренко: ти ви що?—  і я не стрималась обняла хлопця. 
— пробач.
Шапаренко: за що? 
— просто так.
Ми разом з Миколою їли за моїм робочим місцем.
Лорена: яка романтика?
Шапаренко: Лорено, ти що тут робиш?
Лорена: чула, що Алекс повернувся. Думала, що він тут.
Марта: цей  тут в країні? — найкраще, що може бути. Лорена прийшла і сказала про Алекса саме тоді, коли йшла Марта. Співпадіння? Не думаю.
Лорена: так, вчора прилетів. Я думала, що він тут.
Марта: я його знайду швидко. І заставлю за все відповісти 
Алекс: я вже тут.. не потрібно  нікого шукати.
Всі були в шоці. А я і шоці і в страху. Я багато знаю, і знаю що буде...